Рубікон перейдено: чому відставка Разумкова загрожує авторитаризмом

Те, про що говорили в парламентських кулуарах останній місяць, сьогодні отримало офіційне підтвердження. Фракція Слуга народу вирішила позбутися спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова. Глава Слуг – Давид Арахамія – запросив листи для збору підписів за відставку голови парламенту. Тепер справа за малим: 150 підписів депутатів і 226 голосів у сесійній залі Верховної Ради.

Судячи з усього, голоси за відставку Разумкова є. А тих, хто сумнівається, будуть активно переконувати президент і силовики в Трускавці.

Я впевнений: якби у команди президента Володимира Зеленського не було 100% впевненості в наявності голосів під Разумкова, офіційний збір підписів не стартував би. Якщо виникнуть проблеми з підтримкою всередині Слуги народу, у Банкової є рятувальні подушки від груп мажоритарників Довіра і За майбутнє. Перші давно голосують як потрібно владі, а другі стали слухняними через проблеми в одного з бенефіціарів групи Ігоря Коломойського.

І якщо все піде за сценарієм "слуг", то вже в жовтні парламент отримає нового главу. Претендент один – Руслан Стефанчук. Він з перших днів у команді президента і протягнув швидкий розгляд закону про олігархів всупереч позиції Разумкова.

І в зміні спікера я бачу серйозну небезпеку.

Володимир Зеленський активно продовжує оточувати себе слухняними людьми без політичних амбіцій. На чолі уряду сумирний і тихий Денис Шмигаль, про існування якого, впевнений, не знає більшість українців. В Офісі президента температура у ванній підвищується щодня: прямий доступ до тіла президента має дві-три людини, які розповідають йому здебільшого хороші новини. А з відставкою Разумкова кількість людей, які можуть сказати президенту "ні", знизиться до приблизно нуля.

Я в жодному разі не захищаю Разумкова. Я вказую на небезпечну тенденцію. Таким уже займався один президент у 2000-х. І звуть його Володимир Путін. У його структурі влади прем'єри – це політичні "ніхто" з нульовим рейтингом впізнаваності та перспектив. А про голів Держдуми, яка створює видимість боротьби гілок влади, і говорити нема чого. Зміни прізвище, і нічого в архітектурі влади не зміниться.

У Зеленського заперечують авторитарні думки та в неофіційних коментарях кажуть, що слухняні Кабмін і Рада потрібні для швидких реформ. Однак, світова політика бачила багато прикладів, коли під виглядом реформ керівництво країни концентрувало всю повноту влади в своїх руках, і закінчувалося це не демократією.

Разумков може бути сто разів не правий, він може отримувати підтримку від великих бізнесменів і навмисне вставляти палки в колеса президенту.

Але Володимир Зеленський повинен формувати команду за принципом компетентності та професіоналізму кадрів, а не за принципом покори та слухняності.

Адже якщо він у підсумку остаточно поверне не туди, то просто нікому буде йому про це сказати.