З подивом маю дещо зауважити. Бо, здається, є люди, які щиро повірили в російські наративи.

Російські наративи звучать таким чином: давайте швидше-но перемир'я, перемир'ячко, бо далі буде тільки гірше, Росія наступає, Україна програє, краще зафіксувати тут і зараз.

Це брехня.

При всіх проблемах, які зараз є в Україні, Росія не здатна і не буде здатна досягти навіть мінімальної своєї військової цілі – виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей.

Просто по факту того, що вона з кінця 2023 року йде до Покровська, це основний вектор її зусиль. Там вже зо три загальновійськові армії поховано, танків спалено, як у кількох країн Європи, разом узятих, на озброєнні стоїть, а з "буханок" на "моцики" довелось пересісти. Результат – вони навіть у саме місто не зайшли.

Ну, себто, Україна зараз землі не звільняє, за винятком локальних контратак – але й Росія своїх цілей досягти не зможе в жодному зі сценаріїв. Отака зараз ситуація на землі. Плюс економіка РФ у рецесію вже увійшла.

Таким чином, агресія вже станом на зараз б'є по агресору більше, ніж по нас. Саме тому агресор вдається до психологічних кампаній (вливання грошей у різних говорливих інфузорій) та тероризму (постійних обстрілів цивільних об'єктів). Саме тому агресор в перемовинах наполягає на тому, щоб йому дали перепочинок та зняли санкції.

Бо саме це – перепочинок і зняття санкцій – є для нього умовою для подальшого продовження агресії.

Вони зможуть вивести з рецесії економіку, поновити запаси озброєнь, поновити зв'язки на Заході – а от обрізати допомогу Україні, пославшись на "війни-то вже нема", нескладно, достатньо пари орбанів та пів фіцо.

Після чого рочок перепочинку – і заново, вже переозброєними. Якраз коли в Україні мобілізовані повернуться додому та почнуться звичні політико-економічно-соціальні чвари.

Таким чином, будь-які перемовини, які дадуть РФ шанс на відновлення (зокрема, з умовою зняття санкцій) – запрошення до наступної агресії, зі значно більшими загрозами.

Оригінал