Путін послав Трампу сигнал під час "прямої лінії". Який?

Пряма лінія Путіна: основний епітет – "цинічно".

Почав із визначення СВО (і під 800 000 утилізованих громадян його держави) як "двіжухи", щоб росіянам не було "сумно і нецікаво". А вбивства українців і смерті росіян змушують росіян почуватись краще.

Далі зачепив економіку: як завжди, все не тільки нормально, але чудово. І м’яса росіяни споживають вдвічі більше, ніж будь-хто інший. І за розвитком обігнали Японію і Німеччину. Коротше, традиційна вистава "санкції тільки на користь".

Чому аж 4,5 години говорив? Це послання передусім для російських еліт. Адже суто фізично 4,5 години навіть слухати важко. А проговорити стільки часу – це треба мати капітальне здоров’я.

Тобто Путін цим демонстрував, що він ще геть не старий і не в маразмі (хоча затинався, забував слова, почав шепелявити – однак для 71 року це дрібниці).

Так, виглядає підтоптано. Але Путіну за 70 років, він переніс кілька пластичних операцій. І з урахуванням цього він перебуває в добрій фізичній формі – ще багато кого переживе і плюне на могили. В нас немає підстав розраховувати, що він найближчим часом просто помре і позбавить нас значної частки проблем.

Це заодно остаточно дискредитує регулярні скандальні заяви що "хороших русскіх", що деяких українських публічних осіб про "рак на останній стадії", "операції", "відмову органів" чи взагалі "холодильник з устрицями".

Звісно, Путін багато говорив про Україну. Про необхідність діалогу і мирних переговорів. Про те, що Стамбульські пропозиції, виявляється, були "компромісом", на який він готовий був піти, доки їх не зірвали. Про врахування "ситуації на землі".

Але нічого не було сказано про чотири області. І це вже явно було для нової американської адміністрації: позначення меж торгу.

Взагалі висловлення про Америку були дуже обережними. Путін, очевидно, справді покладає великі сподівання на Трампа – що той задовольнить вимоги Путіна під час мирних переговорів. На чому ці сподівання ґрунтовані – сказати важко.

Але не останню роль має відігравати типова самовпевненість всіх диктаторів. Путін живе в ізольованому світі, де він – найрозумніший, наймогутніший, найсексуальніший, найпривабливіший...

І такому Путіну здається, що він легко обіграє Трампа. Хоча все ж певна нервовість проглядає: а що як ставки не зіграють навіть попри "Орєшнік". А домовлятись із новою американською адміністрацією все одно доведеться.

Саме через побоювання гіршого варіанту Путін і йде ва-банк: лютими м’ясними штурмами відгризає якомога більше українських територій, намагається випхати ЗСУ з Курщини, регулярно шантажує Україну і Європу "Орєшніком"…

Але водночас фахівці заявляють, що економіка РФ може будь-якого моменту протягом 2025-26 року колапсувати. Скажімо, через зниження цін на нафту. А без нафтових грошей Путін не зможе вести війну. І може втратити владу.

І мій висновок з усіх заяв Путіна та обраних формулювань: він дав пас команді Трампа і чекає від неї конкретних пропозицій. От тільки від команди Трампа чи не щодня надходять протилежні сигнали.

Тому Путіну практично неможливо зорієнтуватись: який же варіант буде обрано в підсумку. До яких компромісів його змушуватимуть.

Оригінал