Пресконференція Зеленського: важливі висновки про пріоритети влади та майбутнє України

24 лютого, у річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну, президент Володимир Зеленський провів 2,5-годинну пресконференцію. Мої висновки.

Влада визначила пріоритети власної політичної публічності на найближчий рік

1. Логіка побудови інформаційної події показала, що головні політичні питання, які президент готовий в найближчій перспективі розглядати та обговорювати в публічній політиці (як із внутрішніми, так зовнішніми цільовими аудиторіями), – це комплекс дипломатично-військових заходів, спрямованих на недопущення затяжної війни та її завершення у 2023 році. Серед них – акумуляція та підтримка в активному стані сил партнерів, розширення кола країн-симпатиків України, пошук формули взаємодії з Китаєм, надання Україні гарантій безпеки, суб'єктність України в питанні визначення "формули перемоги". Щодо військових дій, які мають передувати "дипломатичній крапці у війні", Зеленський сказав, що "ми готові морально, наразі готуємося технічно".

2. Концентрація президента на "темах перемоги" детермінує зміст внутрішньої політики, а точніше – тієї її частини, яка буде у фокусі голови держави на найближчі шість місяців, а саме: налаштування українського суспільства на перемогу у 2023 році та збереження максимально можливого рівня консолідації до моменту, коли стане зрозуміло, що війна завершена на прийнятних для українців умовах. Ясно, що решта питань (відбудова, реформи, вибори) йтимуть фоном у публічній риториці президента, що свідчить:

- про розуміння Офісу президента України складності таких тем через їхній поляризаційний потенціал; 

- бажання ОП інформаційно вибудувати пріоритети політики так, щоб потенційно складні теми внутрішньої політики перебували у фарватері "тем перемоги".

3. Відсування теми "відбудови, реформ, виборів" на другий план є логічним рішенням політичної інженерії, оскільки консолідація (через тему перемоги) нейтралізує кризу ідентичності. Єдність суспільства допомагає долати іншу традиційну для України проблему – кризу владної легітимності, що всі попередні роки робила владу майже недієздатною.

З погляду успішного майбутнього країни, сам факт використання такої технології є тривожним сигналом, оскільки:

- Ми, на жаль, не маємо чіткого розуміння, чи це – лише метод, чи влада дійсно не має структурованого бачення щодо повоєнної політики в країні. Якщо друге, – маємо справу з дуже небезпечним симулякром.

- Ми не розуміємо, чи здатний хтось, крім Зеленського, у чинній владі, бути  модератором теми "Відбудова, реформи, вибори". Не виключено, що трішки ясності щодо бачення владою повоєнного розвитку могла б внести зустріч голови Офісу президента Андрія Єрмака з представниками медіа, що відбулася 23 лютого 2023 року. Але її трансляції не було. Інформаційний постпродакшн цієї розмови свідчить, що про "відбудову та реформи" не йшлося.

- Пресконференція Зеленського ці теми майже обійшла, не рахуючи таких "дрібниць" в стилі метамодерну, як його заява, що він знищив олігархів (як інститут, звісно), та присутність в залі Віктора Пінчука (український мільярдер та олігарх, у рейтингу Forbes "20 найбагатших 2022 року"- на четвертому місці зі статками $2,2 млрд. – Ред.), який залишається і бізнесменом, і медіамагнатом одночасно.

Запропоновано моральний імператив щодо того, хто має право займатися політикою в післявоєнній Україні

Відповідаючи на запитання щодо найбільших розчарувань під час війни, Зеленський фактично сформулював та запропонував моральний імператив щодо того, хто має право займатися політикою в післявоєнній Україні. "Усі, хто виїхав із Києва, хто виїхав із міст, сіл, які повинні керувати державою або охороняти її, битися за неї" вчинили не правильно", – сказав президент. 

На місці політичних акторів (чинних та потенційних), я б поставилася до такої публічної оцінки політика, якому на грудень 2022 року довіряло 84% українців, більш ніж серйозно. Будьте впевнені – українці це почують. 

Цікаво, чи буде підтриманий цей фільтр щодо участі в політичному процесі після війни самими суб'єктами політики та громадянським суспільством?