Помилки Заходу, Росії та України та чому вони не призвели до повної катастрофи

У мене в руках книга фінського відставного генерала Пекка Товері "Про війну в Україні" (Pekka Toveri, Ukrainan sodasta, 2025).

Товері був начальником розвідки Генерального штабу Фінляндії, він був також депутатом парламенту країни й зараз є депутатом Європарламенту. Книжку було завершено наприкінці минулого року, і саме цим часом обмежується опис досвіду української війни.

Я оминаю оцінки та рекомендації автора з питань оперативного та тактичного рівня – це нехай оцінюють фахівці. Обмежуся більш загальними спостереженнями.

На думку автора, ціль російського диктатора Володимира Путіна — витіснити США з Європи, щоб у Москви були розв'язані руки для створення буферної зони на західному напрямку. У контексті України автор зазначає, що Путін — це не Сталін, якому свого часу вистачило отримання Карелії від Фінляндії. Путін хоче усю Україну.

Президент України Володимир Зеленський нібито на початку війни розглядав варіант поступок щодо окупованих Росією територій Донбасу. Якби він це зробив, Путін втратив би важіль впливу на внутрішню політику України й не міг би завадити її інтеграції із Заходом. Тому Путіну було необхідно позбутися Зеленського, і швидка воєнна операція здавалася для цього відповідним способом.

Однак Путін недооцінив бойовий дух українців та єдність Заходу, а також переоцінив можливості російської армії.

Хоча війна в Україні багато в чому ведеться традиційними методами, у ній є багато нового. Вперше ми спостерігаємо масове використання далекобійних ракет і дронів, автономних озброєних систем як на суші, так і на морі, застосування цивільних IT-технологій у воєнних операціях та багато іншого.