Північний Захід пост-Росії: жорстка відповідь на територіальні претензії Кремля

Однією з умов укладання миру в Україні Путін називає безумовне визнання російськими Криму та ще чотирьох областей України – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської. Причому в їхніх адміністративних кордонах, хоч усі ці області Росія захопила далеко не повністю, навіть Донецьку та Луганську.

З Херсона російська армія бігла ще восени 2022 року, і місцеві жителі згодом очищали місто від банерів "Росія тут назавжди". Місто Запоріжжя в ході поточної війни Росія не брала ніколи, але сама претензія на легендарні для України землі Запорізької Січі виглядає зухвалим імперським свавіллям.

Росія – і так найбільша за територією країна планети. Ну навіщо вам ще зовнішня експансія? Займіться розвитком власних регіонів!

Але ні – логіка імперії підштовхує її не до внутрішнього розвитку, а до самоцільного розширення.

Показово, що нинішня Росія не може відремонтувати навіть свої федеральні траси – всі гроші йдуть на війну.

Повернення бумеранга

Але якщо Кремль настільки відверто плює на міжнародне право у сфері поваги до територіальної цілісності інших країн, цей бумеранг до нього повинен обов'язково повернутися і ляснути по маківці. Операція ЗСУ у Курській області вже викликала паніку російської влади – їм довелося навіть звати на допомогу північних корейців.

Але симетрична відповідь на російське "присвоєння" кількох українських областей могла б стати набагато масштабнішою. Нехай для багатьох цей проєкт і прозвучить фантастично й навіть "хуліганськи".

Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн стверджує, що Європа має "грати дуже активну роль" у нинішньому стрімкому світі. А це означає – не просто "засуджувати" ті чи інші кремлівські витівки, а й вести власну наступальну політику.

І ЄС в особі його верховного представника із закордонних справ Каї Каллас міг би заявити, що не заперечує проти перспективи євроінтеграції деяких регіонів, які поки що входять до складу Росії.

Нова Новгородська республіка?

Йдеться в першу чергу про різні області та республіки Північного Заходу Росії, у кожній з яких існують сильні регіоналістські та проєвропейські настрої. Хоча вони сьогодні репресивно придушуються Москвою, з громадського простору все ж таки не зникають і раз у раз спливають у соцмережах.

Наприклад, у Калінінградській області є давня історія Балтійської республіканської партії, яка виступає за перетворення цього ексклавного регіону на республіку, інтегровану з Європою.

Є свої мережеві спільноти у прихильників вільної Інгриї та Псковської республіки.

У Карелії в епоху перебудови діяв свій Народний фронт – майже такий самий, як і в країнах Балтії. Сьогодні, звичайно, всі вуличні демонстрації в РФ заборонені, але у 2011–2012 роках люди досить масово виходили на вулиці з Otava – першим прапором незалежної Карелії, який виник ще 1918-го.

У Республіці Комі все популярнішим символом стає хрестовий прапор "скандинавського" типу, який, на думку його прихильників, "наближає нас до європейських країн". У цій республіці, а також у сусідній Архангельській області кілька років тому відбулися масові протести проти будівництва гігантського сміттєзвалища для московського сміття в Шієсі.

Вони серйозно налякали владу, яка була змушена скасувати цей проєкт. А місцеві депутати звинувачували Москву в "колоніальній політиці". І тут можна провести історичну паралель з Естонією, коли екологічні протести кінця 1980-х років швидко переросли в антиімперські.

А загалом – є й глибша історична паралель. Більшість вищезгаданих регіонів нинішнього російського Північного Заходу входили до складу незалежної від Москви Новгородської республіки. Можливо, саме тому прагнення суверенітету і самоврядування зберігається там і досі?

А Новгородська республіка, до речі, входила до Ганзи – історичного прототипу Євросоюзу.

Новгородські посадники свого часу вільно обиралися на віче. Тому, перш ніж говорити про євроінтеграцію регіонів Північного Заходу РФ, необхідно усунути від влади однакових кремлівських намісників та забезпечити там вільні вибори місцевих парламентів. За участю всіх регіональних партій, заборонених у нинішній РФ.

Надійний спосіб викликати у Кремля істерику

Легалізація цих партій, які вільно обираються у більшості європейських країн, також може увійти до пакета вимог ЄС до Росії, якщо вона хоче якогось пом'якшення санкцій.

Цей проєкт, звичайно, жахливо розлютить Кремль і викличе там дику істерику. Там голосно репетуватимуть про "втручання у внутрішні справи", забувши подивитися в дзеркало.

Нинішня Росія, окрім війни проти України, сама активно втручається у внутрішні справи багатьох країн. І покласти край цій гібридній війні Європа зможе, якщо продемонструє не менш активну антиімперську стратегію.

Колонку вперше опубліковано на Postimees.ee, переклад з відома та дозволу автора