Про що говорять кадрові проблеми Міноборони

Цинічний погляд на війну полягає в тому, що війна дає нам шанс побудувати ефективну державу. Політики, які раніше були стиснені умовами законів, виборчих технологій, потенційної громадянської непокори – в умовах війни можуть реалізувати будь-яку реформу, навіть найбільш неприйнятну в суспільстві.
Базова екосистема роботи політиків – це державний апарат. В ньому вони живуть, ним управляють і його направляють. Тож логічно було б чекати, що монобільшість Слуги народу і президент Зеленський, які прийшли з гаслами побороти бюрократію і чиновницький "безпрєдєл", зможуть використати цей шанс. Зможуть після двох років недолугих експериментів, зупинки реформи державного управління, відновлення реформи з іншими умовами, з кадровими ліфтами та кадровими землетрусами – зможуть зробити швидко і просто, банально скопіювавши робочу систему. А все, що тримається старих правил – безжально обрізати.
На жаль, ситуація з Міністерством оборони показує, що жодна кадрова ініціатива не працює – немає "ліфту", немає списків, немає готових команд, і все фактично відбувається "на льоту". І це ж ми бачимо тільки верхній рівень, заступників міністрів та державного секретаря, які насправді можуть майже ні на що не впливати, в той час, як керівники підрозділів здійснюють реальне управління. Їх же теж треба поміняти/залишити/навчити тощо.
Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.