Приїзд першого заступника голови адміністрації президента Росії Сергія Кирієнка на руїни окупованого Маріуполя, поза сумнівом, – символічна поїздка. Символічна насамперед тому, що вона демонструє "зміну куратора" окупованих територій.

Раніше Донбасом займався інший заступник глави адміністрації президента Росії – Дмитро Козак, путінський "куратор" відносин з Україною та Молдовою.

Сергій Кирієнко відповідає виключно за внутрішню політику Росії. Те, що він приїхав до Маріуполя, – ясний сигнал всій російській еліті: Володимир Путін збирається анексувати Донбас, жодної "незалежності" довго не буде, а буде "прохання про входження до складу Росії".

Це, власне, те, про що говорив на засіданні російської Ради безпеки у зв’язку із визнанням "незалежності" ОРДЛО голова Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін – даремно з нього насміхалися.

Але у приїзді Кирієнка є й інший страшний символ, символ деградації російської політики як такої. Адже хто такий Кирієнко?

Це "образ" молодого технократа нової епохи. Саме так Кирієнко сприймався, коли його, 35-річного міністра палива та енергетики Росії, Борис Єльцин призначив прем’єр-міністром замість досвідченого Віктора Черномирдіна.

Недовге перебування Кирієнка на посаді запам’яталося одним: дефолтом 1998 року. Але, як не дивно, економічна криза не похитнула позиції колишнього глави уряду як ліберального політика та прихильника реформ. Кирієнко очолив партію російських лібералів – Союз правих сил, його головними соратниками тоді були Борис Нємцов та Анатолій Чубайс.

Після обрання президентом Путіна Кирієнко, втім, повернувся на державну службу, але і далі сприймався як ліберальний технократ – особливо після того, як очолив корпорацію "Росатом".

Все змінилося лише у 2016 році, коли Сергій Кирієнко став першим заступником голови президентської адміністрації, а експерти стверджували, що Путін у пошуку нових підходів і тому на посаді куратора внутрішньої політики йому потрібна людина, яка має гарну репутацію в колах реформаторів. Але за шість років колишній ліберал побудував класичну диктатуру.

Саме Кирієнка на Заході вважають відповідальним за ухвалення рішення про отруєння опозиціонера Олексія Навального "Новачком". Саме за Кирієнка сталося остаточне "закручування гайок" у політиці. І саме Кирієнко з’явився на руїнах знищеного російськими військами Маріуполя, біля безглуздого пам’ятника "бабці з прапором".

Те, що в такій ролі виступає колишній лідер "найліберальнішої" партії Росії, дозволяє поставити запитання, чи була в Росії політика взагалі – і чи не контролювалася вона спецслужбами навіть у відносно вегетаріанські єльцинські часи?

Чи рівень пристосуванства у представників російської політичної еліти настільки високий, що дозволяє відмовитися від власних поглядів і цінностей в обмін на посади та гроші?

Дозволяє людині, з ім’ям якої багато хто в Росії пов’язував ліберальні перетворення, керувати процесом перетворення власної країни на одноосібну диктатуру і фотографуватися в товаристві відвертих бандитів і пройдисвітів із угруповань "ЛДНР"?

Справді страшна символіка. Але – багато що у сучасній Росії вона пояснює. Зокрема й те, як стала можливою ця війна.

Спеціально для Радіо Свобода

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
війна росії проти українимаріупольокупований донбас