Не поширюйте наратив "російською мовою ви підтримуєте ворога". Так ви граєте на боці Росії

Останніми тижнями в українському Facebook виринає наратив про те, що російськомовні українці свідомо обрали "мову окупанта" та асоціюються з ним, а відтак заслуговують на осуд і відторгнення. Водночас їх звинувачують за напад Росії на Україну, адже, на думку критиків (яка збігається з тезами у російських ЗМІ), президент РФ Володимир Путін напав на Україну для захисту російськомовних, а Росія поширюється на ті території, де звучить російська мова. 

Гарна новина — у березні у тезу про російськомовних вірили лише 2% українців.

Погана новина — це російська пропаганда, яку, чи то випадково, чи то з наміром посилити позиції української мови, почали поширювати українці. 

Інші приклади пропаганди — захист від нацистів, бандерівців, чи карателів, що "розіп’яли хлопчика в трусиках". 

Всі ці "вкиди" мають дещо спільне. Жоден з них не є справжньою причиною нападу Росії на Україну. 

Причина одна — імперськість, яка не дозволяє побачити Україну незалежною державою. І мова, якою користуються українці, тут не має жодного значення. Росія напала б і на повністю україномовну Україну, і на російськомовну, і навіть на англомовну.

Однак українці, що поширюють наратив "російською мовою ви підтримуєте ворога", зараз грають на боці РФ. Вони створюють у країні внутрішнього ворога замість боротьби з ворогом зовнішнім — Росією. Під ударом може опинитися кожен 5-й українець.

По-перше, цей наратив може вийти з інтернету у реальне життя.  

Бо легковірні жителі українських регіонів поза бойовими діями, які не бачать росіян, і не бачать, як російськомовні жителі Херсону, Мелітополя, Енергодару протистоять окупантам, можуть повірити, що російська мова і справді дорівнює підтримці дій Росії. А отже, ризик для російськомовного українця отримати осуд, відторгнення, а може і фізичне насильство у свій бік зростає. 

І справа тут не у володінні українською мовою, бо абсолютна більшість українців її знає, а у ризику стати посібником ворога за розмову російською з родичами у черзі магазину. 

По-друге, цей ризик може вплинути на рішення жителів Півдня та Сходу евакуюватися. Бо лишити все своє життя і майно та виїхати туди, де тебе вважатимуть ворогом, значно важче, ніж їхати у регіони, де відчуватимеш себе своїм. А отже, може поставити їх життя під загрозу. 

Україна українізується, і для того, щоб українська мова поширювалася все більше, не потрібно нікого засуджувати, звинувачувати чи соромити.
Інколи пишуть, що українська мова у війні, — це інструмент, який дозволяє зрозуміти, хто друг, а хто ворог. 

Я можу запропонувати іншу, кращу тезу: ворог той — хто ділить українців на сорти та роз’єднує нас. А друг той, хто може об’єднати країну у спільному прагненні до перемоги. Всіх українців, попри те, з якої країни вони походять, як виглядають та якою мовою говорять. 

"Свобода — це наша релігія", — текст на банері, що був розміщений на постраждалому від пожежі Будинку профспілок після Революції Гідності 2013-2014 року.