Не потрібно зазіхати на спадок Київської Русі. Бо Київська Русь – це Україна

Після публікації статті президента Росії Володимира Путіна про Україну, LIGA.net попросила прес-службу президента України Володимира Зеленського написати колонку-відповідь на цей пропагандистський матеріал.

Нам відповіли, що подумають, і випустили відео з нагоди 1033-річчя хрещення Київської Русі-України, в якому Зеленський не лише вітає громадян України зі святом, а й нагадує Кремлю, хто є український народ, та хто саме заснував Москву.

Ми не претендуємо на монополію ідей, але вважаємо, що можемо опублікувати текстову версію його звернення.

---

Дорогі громадяни України!

Сьогодні ми відзначаємо День Хрещення Київської Русі – України. Це офіційна, а головне – історично справедлива назва свята, яка акцентує нерозривність двох держав. Між Київською Руссю та Україною – тисячі років та один знак. У тексті відповідного указу президента України між ними стоїть тире. Це не просто розділовий знак. Це знак того, що Україна є спадкоємицею однієї з наймогутніших держав середньовічної Європи. 

В її столиці – Києві, який є наразі столицею сучасної України, розпочалася історія християнства у Східній Європі, коли 1033 роки тому великий князь київський Володимир охрестив Київську Русь. Київську Русь – Україну.

Це не частина нашої історії. Це і є наша історія. 

Нам не треба доводити це історичними трактатами, роботами, статтями. Бо наші докази – не на папері. Вони в камені, металі. Не у міфах та легендах, а в наших містах і на наших вулицях. 

Нам легко подолати шлях до скарбів минулого завдяки трендам сучасності. Взявши електросамокат, можна доїхати і побачити такі святині, як Києво-Печерську лавру (заснована 1051 року), Михайлівський Золотоверхий собор (заснований 1108 року), Аскольдову могилу (X століття). Вийшовши на станції метро Арсенальна, взявши каву та пройшовши кількасот метрів, можна побачити церкву Спаса на Берестові, про яку вперше згадується у 1072 році, і яка є об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО. У ній похований син Володимира Мономаха і праправнук Володимира – Юрій Долгорукий. Великий князь київський, засновник Москви. 

Щоб зануритися у світ історії власної державності, достатньо кількох поїздок на метро. Проїхавши лише на одній "зеленій" гілці київського метрополітену, можна доторкнутися до історії, так би мовити, без пересадок. Це Видубичі і Видубицький монастир (1070 рік), і Золоті ворота - збудована Ярославом Мудрим у 1018 році головна брама стародавнього Києва, і Кирилівська церква. Возведена у 1140 році на Дорогожичах іншим праправнуком Володимира – Всеволодом Ольговичем, вона стала символічним місцем, яке зв’язувало Київ з іншими володіннями та відгалуженням державного коріння. 

Та не тільки Київ, а й уся велика Україна багата тисячолітніми пам’ятками про князя Володимира. Це і Спасо-Преображенський собор (близько 1030 року) та П’ятницька церква (початок XIII століття) у Чернігові, Свято-Василівський собор (бл. 1190 року) в Овручі, Юр’єва божниця в Острі (1098 рік), схили Витачева. Це Володимирський собор в українському Криму, в українському Херсонесі, де за однією з версій, український правитель, великий князь київський Володимир приймав хрещення. Це Переяслав, Луцьк, Володимир-Волинський, Галич, Новгород-Сіверський, Бахмач та багато інших міст України, збудованих за часів Київської Русі. 

Це важливий момент, який свідчить про головне – про історичну єдність усіх українців. Який свідчить, що всі українці, з будь-якого куточка нашої держави – це один великий народ. Український народ. 

Ці слова – не данина кон’юнктурі, а данина правді та справедливості. 

Київська Русь – матір нашої історії. 24 області України та півострів Крим – її рідні діти, і вони по праву – її спадкоємці. 

А двоюрідним племінникам і дуже далеким родичам не потрібно зазіхати на її спадок і намагатися довести свою причетність до історії в тисячу років і тисячу подій, перебуваючи за тисячі кілометрів від місць, де все відбувалося. 

Не секрет, що великий князь київський Володимир користується значною повагою серед усіх церков та конфесій. Володимир Хреститель канонізований і православною, і католицькою церквою як рівноапостольний святий. Можна сказати, що саме завдяки йому в сучасній Україні є місце усім церквам і конфесіям. Фактично ніде у світі немає аналогів української Ради церков, до якої входять усі православні, греко-католицькі, римо-католицькі, протестантські, євангельські церкви, іудейське та мусульманське релігійні об’єднання. Всі вони неодноразово проводять спільні молитви за нас, за Україну в Софійському соборі в Києві (1018 рік).

Сам же Софійський собор – величний хранитель історії української державності – історії Київської Русі. Саме Софія Київська була історичним фундаментом для будівництва козацько-гетьманської держави. Саме вона була історичною основою, коли 22 січня 1918 року в будинку Педагогічного музею в Києві на вулиці, яка названа на честь князя Володимира, Українська Центральна Рада оголосила про створення Української Народної Республіки та обрала її гербом символ Володимира – тризуб, а національну валюту назвала гривнею – на згадку про першу грошову одиницю Київської Русі. 

Разом всі ці три епохи стали основою головної події – коли у 1991 році Україна проголосила свою незалежність.

Цього 2021 року ми відзначаємо лише 30-річчя від її здобуття. Але як і 100, 1000 років тому, національна валюта України – гривня. Символічно, що її новітню історію розпочав саме князь Володимир – він зображений на купюрі, номіналом 1 гривня. 

Українській сучасній національній валюті буде лише 25 років. І водночас 1025 років буде від побудови князем Володимиром Десятинної церкви (996 рік). На кожній її плінфі був витиснутий тризуб. На її будівництво Володимир жертвував десяту частину золотих і срібних монет, на яких також був викарбуваний тризуб. Як і 100, 1000 років тому, державний герб України – тризуб. 

У 1240 році Десятинну церкву зруйнував хан Батий. А після відновлення у 1928 році, її було зруйновано вдруге, вже радянською владою. Храм Спаса на Берестові був також зруйнований Батиєм у 1240 році. Всі добудови П’ятницької церкви зруйнувала нацистська бомба у 1941 році. Це також частина історії України. 

Можна сказати "на жаль", але важливо зробити правильний висновок. 

Ми завжди щось будуємо. Інколи хтось цим захоплюється, інколи хтось це захоплює. Але ми завжди повертаємося і завжди повертаємо. 

І сьогодні ми маємо спільно прагнути одного: збудоване – не втратити, зруйноване – відновити, захоплене – повернути. І всім разом все це назавжди зберегти. А отже – зберегти себе і державу. 

Пам’ятаємо про минуле, діємо сьогодні, думаємо про майбутнє. 

З Днем Хрещення Київської Русі – України!