Те, про що я пишу, не є сенсацією. Кризу в нашій військовій системі вже ніхто не приховує, тому що вона очевидна. Так, ми більш менш тримаємо фронт, але відбувається це не завдяки системі, а скоріше всупереч, коштом щоденного героїзму людей і кількості втрачених життів. Довго так бути не може. Тому – ще одна сторінка з воєнного зошита "накипіло".

Розумію, що після озвученого можу отримати бойове розпорядження на штурм Авдіївки. Але, якщо мовчати, то нічого не зміниться, а змінювати треба. І необхідно, щоб українське суспільство – основне джерело сили нашого війська, розуміло це.

Отже. Настав час (навіть перезрів) подякувати поважним дядькам-генералам з великими зірками, які не керували реальним боєм у сучасній війні, та попрощатися.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку