Московське турне Макрона: чому насправді президенту Франції так кортіло зустрітися з Путіним

Якщо коротко, президент Франції Еммануель Макрон 7 лютого 2022 року в Москві дав приклад як не треба вести дипломатію щодо Росії. Іншими словами візит був провалом із низкою негативних наслідків. А тепер по черзі, чому так.

Генеза візиту

Причину, чому очільник Франції першим серед західних лідерів відвідав Москву в умовах поточної гострої воєнної напруженості, ініційованої РФ щодо України, пов’язують в основному із майбутніми виборами в країні. Що таким чином Макрон намагається представити себе ефективним дипломатом, який заслуговує на другий термін.

Проте глибинні причини треба шукати зовсім в іншому. 

Фактично візит до Москви є наслідком переплетіння двох факторів – політики, яку Макрон намагається проводити щодо РФ за своєї каденції, і традицій зовнішньої політики Франції періоду V Республіки.

Не зважаючи на певні закиди в бік російської машини поширення дезінформації на початку свого правління, очільник Франції намагається будувати політику щодо РФ, спираючись на залучення і діалог. 

Перші контури відповідного підходу були помітні в рамках участі Еммануеля Макрона на Петербурзькому міжнародному економічному форумі в травні 2018 року. У вересні 2019 року Франція і РФ відновили роботу в форматі 2+2 (Міністри оборони та очільники МЗС) – зустрічі та переговори в такому форматі не проводилися із початку агресії РФ проти України. 

Цьому передували двосторонні переговори лідерів Франції й РФ в Брегансоні в серпні 2019 року. При цьому сам Макрон неодноразово натякав, що розширення НАТО на схід після кінця Холодної війни було помилкою, відзначився тезами про "смерть мозку НАТО" і вів розмови про нову архітектуру безпеки в Європі, яка б враховувала інтереси РФ. 

Схоже на те, що президент Франції не просто не бачить загроз, які йдуть із РФ для Євроатлантичної безпеки, але і воліє бачити у РФ партнера Євросоюзу в умовах загострення протистояння США-КНР, яке визначатиме контури XXI ст.

На це накладаються традиції зовнішньої політики V Республіки, яка продовжує вважати себе якщо і не глобальним гравцем, то точно не просто однією із великих держав ЄС. Як і в Холодну війну, коли Франція намагалася проводити максимально незалежну політику відносно протистояння США-СРСР, так і зараз загострення протиріч між США і РФ розглядається Парижем як гарна нагода продемонструвати самостійність і автономність. 

До цього додається піврічне головування Франції в Раді ЄС і те, що новий очільник уряду ФРН лише входить в курс справ. Тим самим Макрон, який активно всі ці роки говорив про посилення стратегічної автономності ЄС, вже може позиціювати себе не лише як лідер Франції, але і неформальний лідер ЄС в переговорах з окупантом Кремля. 

Так чи інакше, але із грудня 2021 року глави Франції й РФ провели п’ять телефонних розмов на фоні воєнної напруженості між Україною і РФ.

У таких умовах, чому б не спробувати показати із себе великого дипломата, який сприяє зменшенню напруженості між Україною і РФ. Разом з тим, Україна ніколи не була серед безпекових пріоритетів Франції, які обмежуються західною Європою, Середземномор’ям, Північною Африкою і Сахелем, Близьким Сходом і заморськими територіями.

Провал

Перш за все варто відзначити глибоку суперечливість в риториці президента Франції щодо українсько-російського протистояння. З одного боку напередодні візиту до Москви Еммануель Макрон розповідає про те, що суверенітет і безпека України не можуть бути предметом компромісу із РФ. Водночас перебуваючи в самій Москві, очільник Франції говорив про те, що "немає безпеки для європейців, якщо немає безпеки для РФ".

Так само Макрон розповідав в столиці РФ про те, що "той хто вірить в Європу, має знати, як працювати із РФ, і знайти шляхи/засоби для створення Європейського майбутнього серед європейців". 

Саму РФ очільник Франції вважає частиною Європи, не зважаючи на наростання у РФ авторитарних тенденцій всередині й агресивності назовні. 

НАТО разом з тим, на думку Макрона, не може бути відповіддю в питаннях колективної безпеки.

Схоже на те, що президент Франції хоче всидіти на двох стільцях. Хоча ці два стільці вже давно роз’їхалися. Адже надумані вимоги РФ у сфері європейської безпеки прямо суперечать розповідям про те, що суверенітет і безпека України не може бути предметом компромісу із РФ. І вся російська позиція зводиться до того, що Україна, яка рухається західним курсом, є ледь не екзистенційною загрозою для РФ.

А тому Захід має прийняти вимоги РФ щодо припинення політики відкритих дверей в НАТО і обмеження практичної співпраці у сфері безпеки на посилення обороноздатності України тут і зараз.

У Парижі звичайно можуть вважати, що готовності до діалогу буде достатньо, щоб задовольнити гіпертрофоване его РФ і переконати Кремль відмовитися від можливої ескалації щодо України. Проте практика вкотре показала, що однієї лише готовності до діалогу мало без паралельного посилення обороноздатності України чи послаблення РФ, що кінець кінцем переконувало б Москву змінити свою позицію щодо протистояння на Донбасі та хоча б вийти на реальну деескалацію. 

Навпаки в Москві чітко бачать неготовність західної частини континентальної Європи до системної конфронтації із РФ, що зводить до нуля будь-яке бажання шукати реальний компроміс. Навпаки в таких умовах Кремль і далі може думати, що зможе зрештою нав’язати свої правила гри.

Фактично ж Макрон виступив в ролі статиста для окупанта Кремля, коли той вкотре говорив про те, що Україна буде змушена навіть проти своєї волі виконати Мінські угоди по алгоритму Москви. Нічого дивного, що президент РФ Володимир Путін продовжує гнути свою максималістську лінію – риторика президента Франції в Кремлі не дала жодної причини міняти відповідний підхід.

Не менш показовим є те, що в Кремлі вирішили позбавити Макрона останнього виправдання, чому візит до Москви не був позбавлений сенсу. Після переговорів джерела в французькій делегації заявили, що начебто Володимир Путін пообіцяв своєму французькому візаві, що Москва не здійснюватиме нових військових ініціатив щодо України. Проте пізніше речник окупанта Кремля фактично заперечив відповідну тезу – за словами Дмитра Пєскова ніякої угоди  про деескалацію не досягнули, не зважаючи на переговори, які тривали п’ять годин. А російські війська мають залишити територію Білорусі після спільних навчань, тому що так планувалося із самого початку, а не так домовилися Путін і Макрон.

Наслідки

Не дарма в медицині існує принцип "Не нашкодь" – тобто будь-яке втручання лікаря не повинно зробити ситуацію гіршою, ніж до відповідного втручання. Але, схоже на те, що в Парижі не розуміють суті цього правила.

Які висновки для себе зробить окупант Кремля після візиту Еммануеля Макрона? По-перше, Володимир Путін чітко отримав підтвердження, що єдність Заходу перед обличчям російського ревізіонізму існує більше в теорії, ніж в реальності. 

Фактично риторика президента Франції в Кремлі перекреслює спільну позицію, яка була озвучена до цього в січні 2022 року в рамках переговорів щодо максималістських вимог РФ у сфері Європейської безпеки. 

Навпаки озвучені президентом Франції тези, підкріплюють переконання Кремля, що зрештою йому вдасться нав’язати заходу свої правила гри у сфері європейської безпеки.

По-друге, росіяни отримали доказ, що їх політика залякування Європи найбільшою із 1945 року війною, дає певні плоди. Знаходяться не просто західні лідери, які готові сідати за стіл переговорів, але і натякають на можливі поступки в бік РФ.

Таким чином маємо гарний приклад, коли відповідні дипломатичні ініціативи приносять більше зла, ніж користі.

Добре, що будь-які французькі реверанси в бік Москві позбавлені сенсу, поки українське суспільство і далі готове чинити спротив РФ.