Момент вибору для Німеччини: Ви зробили замало! В Україні досі гинуть діти від бомб Росії

Позавчора в оточеному Маріуполі 6-річна Таня померла… від зневоднення! Дитина. Яка навіть не побачила життя. Їй просто не було чого пити, бо російські загарбники понад дев’ять днів тримають місто без їжі, води, обігріву та електрики, не пропускають гуманітарні вантажі України.

Дитина померла.

Дитина – не міфічні "неонацист" чи солдат НАТО з російських телешоу. За що обірвалося маленьке українське життя, як і мінімум 38-ми інших дитячих життів, обірваних росіянами?

Яке диявольське зло постало на нашій планеті, яке здатне вчинити таке звірство?

Повномасштабна війна Росії проти України триває вже майже два тижні. Російські війська продовжують вчиняти варварські воєнні злочини та злочини проти людяності такого масштабу, якого Європа не бачила із Другої світової війни. Вони бомбардують житлові квартали міст 500-кілограмовими авіаційними бомбами, стріляють крилатими ракетами по цивільній критичній інфраструктурі, не дають вивезти людей з оточених міст.

Українці днями не можуть вийти з підвалів через обстріли та загрозу вбивства. Ми перехопили багато дзвінків російських солдатів з України. Вони дзвонять дружинам, розповідають, як розстрілюють цивільних, і обіцяють привезти додому новенький телевізор у вітальню та блендер на кухню, які вкрали в українських магазинах.

Все це – лише сота доля горя, сліз і крові, через які зараз проходить вже майже два тижні, ніби один довгий та страшний сон, Україна. І все це відбувається через безглузду, неспровоковану агресію Російської Федерації, засновану на сліпій ненависті президента РФ Володимира Путіна до українців і більше ні на чому. 

Гадаю, вам страшно, коли ви це читаєте. Але ми попереджали вас про все це раніше.

Ми просили дати зброю, і у відповідь чули розповіді про "історичну відповідальність", яка чомусь розповсюджувалася на росіян, але не на українців.

Ми просили не будувати Північний потік-2. Але ви казали, що це суто "комерційний" проєкт.

Ми застерігали, що Путін – це зло такого масштабу, якого світ не бачив вісімдесят років.

Ми просили не повторювати помилок минулого і зупинити його до катастрофи. Ви не вірили нам і наполягали на важливості діалогу з Путіним.

Це нам, українцям, він може брехати, а вам, німцям, ні – думали ви.

А потім ви самі визнали свої помилки. Зараз ви вже даєте нам зброю, знищили російський газогін та підтримали перші серйозні санкції. 

Чому цього не можна було зробити одразу, коли вас просили про це? Невже треба було дочекатися, коли будуть гинути від зневоднення та страшних авіаційних бомб українські діти?

Що це за німецька політика? В чому її суть, логіка, реалізм, прагматизм? Невже ціна за те, щоб в Німеччині у когось відкрилися очі, полягає в тому, щоб у когось в Україні вони закрилися назавжди? 

Я прошу вас. Відкрийте очі. Безперечно, Гітлер був унікальним злом. Але таких масштабів ненависті, руйнування та горя, які вже зараз завдає нам Путін, Україна і Європа не бачили з 1940-х років. Ви як ніхто інші маєте знати, що в такій ситуації кожна година затримки та сумнівів варта життів та ще більшої катастрофи. 

Україна потребує допомоги. Дайте більше зброї, щоб ми могли себе захищати. Допоможіть нам захистити наше небо, сприяйте наданню нам бойових літаків, надайте більше серйозної протитанкової, протиповітряної, протиракетної зброї. Запровадьте ще жорсткіші санкції проти Росії, включно з відмовою від російських енергоносіїв, відключенням Сбербанку від SWIFT, замороженням кореспондентських рахунків російських банків та компаній, забороною входу російських кораблів до європейських портів. 

Україна потребує постійного публічного тиску на Росію з боку наших партнерів, включно з вимогою припинити воєнні злочини та дозволити гуманітарні коридори для порятунку цивільного населення. Сьогодні Європа потребує великих, історичних рішень. Ці рішення будуть в інтересах і України і Європи, якій не потрібна війна, але для безпеки та процвітання якої потрібна європейська Україна. 

Ми вдячні за вже ухвалені протягом цих двох тижнів рішення. Ми бачимо, що Німеччина змінила свій підхід. Німеччина зробила низку складних кроків, хоч і трагічно запізнілих. Але Путін не зупиняється. Продовжують гинути безневинні українські чоловіки, жінки та діти. Рішень має бути більше. Але головне – вони мають бути проактивними, вони мають бути негайними.

Почуйте, нарешті, Україну та дійте, поки ми не загинули, та Путін не пішов далі! Ми маємо зупинити цього варвара зараз, поки він не зруйнував усю Європу. 

Я, міністр закордонних справ держави, що воює за своє право на існування, не можу більше спокійно чути, що Німеччина потребує більше часу для ухвалення рішень про передачу зброї, скептично дивиться на прийняття України до Євросоюзу, стримано ставиться до ухвалення нових потужних, а не номінальних санкцій проти Росії. 

Вам може здаватися, що ви вже зробили подвиг, ухваливши низку важливих рішень.

Але поки в європейській Україні гинуть люди, ви зробили замало.

Цей момент настав: або Німеччина стане лідером у допомозі Україні та придушенні російського зла, або у Німеччини з’явиться ще одна історична відповідальність за загублені життя та зруйновані міста.

Для Die Welt