Маніпуляція без контексту: як The Economist знехтував правдою про деколонізацію в Україні

Доповню думку колег щодо ставлення до матеріалу, який, ймовірно, належить російському редактору The Economist Аркадію Островському, щодо нібито існування "cancel culture" в Україні.

Пан Островський опублікував на сторінках західного видання однобокий пасквіль, який не відображає об'єктивний стан речей в Україні.

Навіть якщо не брати до уваги той факт, що основний герой його публікації – це Ніка Вікнянський, який є радником з гуманітарних питань мера Одеси Труханова, а інші коментатори матеріалу не збалансовані публічними експертами з питання деколонізації, – матеріал Островського можна розцінювати як еталон безвідповідальної та однобокої (якщо не замовної) західної журналістики.

Стаття зображає зусилля України щодо деколонізації як надто агресивні, називаючи їх "культурою скасування" (cancel culture), без належного контексту історичного придушення української ідентичності в часи Російської імперії та СРСР.

Стаття створює хибну рівнозначність між діями України щодо усунення символів російського імперіалізму та російською активною культурною та фізичною агресією. Не забуваймо російські пропагандистські ролики, на яких вони перш за все змінюють усі вивіски, написані українською мовою, на російські. Про це в статті Островського не згадується.

У статті стверджується, що закони, які були ухвалені всенародно обраним українським парламентом, основою якого є монобільшість Слуги народу, нібито є інструментом крайнього націоналізму.

Видалення пам'ятників подається як стирання культурної спадщини, ігноруючи їхню роль як інструментів імперської пропаганди.

Водночас ігнорується той простий факт, що пам'ятники просто переносяться в належне місце, а не знищуються.

У статті зображується тотально маніпулятивне порівняння української культурної політики з російською культурною імперією, яке не враховує асиметрії у динаміці влади та історичному утиску.

Заява про те, що дерусифікація "поляризує" суспільство, ігнорує той факт, що російська культура історично нав’язувалася як домінантна сила, витісняючи локальні ідентичності.

Використання крайніх голосів, таких як "мовні активісти", для представлення всієї деколонізаційної кампанії вводить в оману читачів видання щодо ширших демократичних процесів в Україні.

Особисті історії, такі як пана Вікнянського і його зв’язку з Одесою, використовуються для викликання співчуття, тоді як системний контекст імперського впливу не враховується.

Терміни на кшталт "культура скасування" (cancel culture) та "етнонаціоналісти" використовуються з негативним забарвленням, щоб подати українські політики у негативному світлі.

Твердження, що українські зусилля спрямовані виключно на стирання російської культури, ігнорує їхній акцент на відновленні української історичної ідентичності.

У статті недостатньо контекстуалізовано ці дії у межах війни, яка триває, та історичного використання культури як інструменту імперської політики.

1. МАНІПУЛЯЦІЯ ОСТРОВСЬКОГО: Називання української деколонізації "культурою скасування". Це спотворює сенс зусиль України, зводячи їх до негативної конотації, яка ігнорує історичний контекст.

2. МАНІПУЛЯЦІЯ ОСТРОВСЬКОГО: Рівняння деколонізації з "чисткою російськомовних українців". Хибна рівнозначність, яка спотворює реальність, адже ці політики стосуються символів імперії, а не окремих людей.

3. МАНІПУЛЯЦІЯ ОСТРОВСЬКОГО: Твердження, що деколонізація в Одесі є унікальною чи непідтримуваною. Не враховується широкий суспільний консенсус на підтримку таких реформ в Україні.

4. МАНІПУЛЯЦІЯ ОСТРОВСЬКОГО: Надмірний акцент на крайніх голосах. Це створює враження, що весь рух деколонізації є радикальним, що не відповідає дійсності.

5. МАНІПУЛЯЦІЯ ОСТРОВСЬКОГО: Відсутність контексту історичного придушення української культури. Ігнорування цього аспекту спотворює наратив, змушуючи вважати дії України невиправданими.

Чесно кажучи, я був кращої думки про The Economist. Однак стаття демонструє упередженість через вибіркове представлення, емоційне забарвлення та хибну рівнозначність.

Хоча вона порушує важливі питання щодо деколонізації, маніпуляції та упущення суттєво підривають її об'єктивність. Більш збалансований підхід мав би врахувати історичний контекст, суспільну підтримку та асиметрію влади між Україною та Росією.

Оригінал