Хто там ще вірить у "руський мір" та братерство народів? Історія однієї вивіски у Москві

Керівник Ради з прав людини при президенті Росії Валерій Фадєєв хоче, щоб мер Москви Сергій Собянін "розібрався" з написами таджицькою та узбецькою мовами, які з'явилися на вказівниках однієї зі станцій московського метро. Раніше мерія російської столиці повідомила, що на станціях метро "Прокшино" та "Лісопаркова" написи, які повідомляють про те, звідки прямують автобуси до міграційних – ! – центрів, продубльовані таджицькою та узбецькою мовами. Тобто рідними мовами людей, які цими мовами користуються.

Очільник Ради з прав людини вважає це рішення порушенням прав людини – зрозуміло, тієї людини, яка не знає таджицької чи узбецької, та впевнена, що ці написи ображають її гідність.

Валерій Фадєєв нарікає на обурення жителів Нової Москви через створення нового міграційного центру. Але найголовніше, найбільше роздратування – це написи. Написи, які до того ж суперечать закону про державну мову.

Замислимося буквально на мить.

Коли в інших країнах ухвалюють закони, що дають можливість хоча б виробляти фільми та пісні державною мовою і транслювати їх в ефірі, коли державною мовою з'являються вивіски і нею працює телебачення або радіо, в Москві це негайно оголошують порушенням прав тієї самої людини, обіцяють скаржитися на всі можливі інстанції та навіть готують напад на ворожу державу – очевидно, щоб захистити "російськомовне населення".

Згадайте, яку істерику влаштувало російське керівництво – включаючи, до речі, самого президента РФ Володимира Путіна, – коли верховна Рада України схвалила закон, у якому кримські татари, караїми та кримчаки оголошувалися корінними народами України. Утиск російського народу! Порушення прав людини! Ганьба!

Але коли на одній зі станцій московського метрополітену одна російськомовна вивіска дублюється іншими мовами для того, щоб допомогти людям, які добираються до абсолютно конкретної інституції, створеної саме для іноземців, які перебувають у Росії, – це викликає "загальне роздратування" і звернення не кудись, а до президентської Ради з прав людини. І очільник цієї Ради замість того, щоб подумати, як полегшити життя людям, які працюють за копійки на московських будівлях, які прибирають вулиці та під'їзди і миють тарілки у кав'ярнях, вимагає від мера столиці цю вивіску прибрати.

Цей сюжет вкотре нагадав мені казку Джанні Родарі про Джельсоміно в країні брехунів. Ту саму, в якій кішки мали гавкати, а собаки – нявчати. І все це заради того, щоб дозволити зберігати владу купці пройдисвітів.

Так ось у російській "країні брехунів" жандарм, який закликає до порушення прав людини, називається головним правозахисником країни. І, здається, це вже нікого не дивує.

Спеціально для Радіо Свобода