Хрестовий похід Зеленського, 100 млрд на Велику кільцеву дорогу і казус секретаря РНБО

Президент Володимир Зеленський вирушив у хрестовий похід проти олігархів. Мер Києва Віталій Кличко продовжує відсиджуватися в обороні. Секретар РНБО Олексій Данілов виставив Україну на посміховисько. Події в Білорусі ризикують стати каталізатором нестабільності всередині України.

Зеленський та олігархи

Гучно анонсований антиолігархічний проєкт закону таки зареєстрований у Верховній Раді. Ним передбачено низку критеріїв, за якими впливову та заможну людину можна затаврувати як олігарха. Україна може стати однією з перших країн світу, яка вирішила у такий спосіб проводити деолігархізацію. Її оператором визначена РНБО, яка формується президентськими указами, проте впевненості у тріумфальному проходженні законопроєкту через парламент у Володимира Зеленського немає. Бо для чого б він став погрожувати винести відповідне питання на всеукраїнський референдум, який сам глава держави оголосити не може?

Фракція Слуга народу та президент розіграли минулого тижня нехитру комбінацію: у парламенті проголосували за послаблення вимог до декларування доходів членами родин державних службовців, це рішення на Банковій оперативно пообіцяли ветувати. Проте на виведення рішенням парламенту з-під дії системи Prozorro будівництва Великої кільцевої дороги навколо Києва загальною вартістю у майже 100 млрд гривень оперативної реакції з Офісу президента не прозвучало.

Наступ на Кличка продовжується

Президентська команда продовжує наступ на позиції Віталія Кличка. У Хмельницькому пройшло установче засідання Конгресу місцевих та регіональних влад при президенті, одну з палат якого очолив мер Львова Андрій Садовий. Столичного мера та голову КМДА Віталія Кличка на нього, за його словами, не запросили. Він поки змушений констатувати узгоджені дії правоохоронців з пошуку компрометуючих матеріалів про недоліки у роботі столичної влади, але не наважується перейти у наступ – час для конвертації високої впізнаваності у зростання рейтингу для Кличка-старшого ще не настав.

Зеленський та інтерв‘ю FAZ

Зеленський в інтерв’ю FAZ дорікнув федеральному канцлеру Німеччини Ангелі Меркель, розповів у загальних рисах про "план Б" євроатлантичної інтеграції України, який хотів би обговорити з президентом США Джо Байденом та порівняв запуск Північного потоку-2 за наслідками з анексією Криму. 

На жаль, у Кремлі уважно читають подібні інтерв’ю, і за кілька днів президент РФ Володимир Путін повідомив про завершення прокладання першої нитки газопроводу та готовність запустити його в експлуатацію. Якщо врахувати, що цього разу господар Кремля позиціонував себе як передбачуваний партнер, можна стверджувати, що драма навколо російського газогону наближається до розв’язки.

Офіс президента перетворюється на МЗС вузького кола

Призначення досвідченого дипломата Андрія Сибіги заступником керівника президентського офісу з зовнішньополітичних питань – крок, який в експертному середовищі зустрів схвальні відгуки. Ігор Жовква зосередиться на питаннях європейської та євроатлантичної інтеграції. Турбує, що Офіс президента перетворюється на МЗС вузького кола, що посилює нездорову конкуренцію з зовнішньополітичним відомством.

Казус в РНБО

Чергове засідання РНБО завершилося трагікомічно. Секретар РНБО Олексій Данілов під час брифінгу дезавуював слова прем’єра Дениса Шмигаля про відсутність впливу Міхеїла Саакашвілі на українську політику. Керівник виконкому Нацради реформ, за словами Данілова, брав активну участь у палкій дискусії про антиолігархічний закон. Потім з’ясувалося, що секретар РНБО не знає, як розшифровується абревіатура ПДЧ…

Події в Білорусі та вплив на Україну

Готовність Олександра Лукашенка де-факто визнати самопроголошену ЛНР шляхом допуску її "слідчих" для допиту затриманого ексредактора NEXTA Романа Протасевича – це не лише реверанс перед Путіним, але і серйозний сигнал для України. У даному випадку далеко не про непослідовність Лукашенка, який неодноразово присягався народу України у вічній дружбі. 

Набагато важливіше зрозуміти, що в разі повного підкорення Білорусі, Кремль візьметься за Україну, адже там досі живуть у парадигмі доктрини про триєдиний східнослов’янський народ. І українська державність залишається кісткою в горлі Путіна.