"Колективного Заходу" більше не існує. Ось чому

"Колективного Заходу" більше не існує. Існує окремо Америка, яка вирішила, що світ достатньо зловживав її добротою та розумом, і тому тепер, якщо і бути доброю та розумною, то тільки за гроші. І окремо Європа, в якої ще є ідеали, але нема сил ухвалити очевидні сьогодні вольові рішення: закрити неконтрольовану міграцію, накачати військові мʼязи, перестати зациклюватися на дурницях.

Історія знову прийшла в рух. Але ні в Америці, ні в Європі немає запиту на політиків, здатних її рухати. Є запит на тих, хто як мінімум забезпечить низькі ціни та тишу в міжнародних відносинах (навіть, якщо це тиша цвинтаря), а як максимум – просто зробить все так, як було раніше, до глобалізації, себто американізації світу.

Парадоксально, але факт: нині Америка – головний драйвер його деамериканізації.

І в американському, і в європейських суспільствах є потреба відмотати історію назад. Новітня історія не зробила більшість людей щасливішими сьогодні, ніж вони були вчора.

Найімовірніше, навпаки, на тлі сьогоднішніх мільярдерів та завтрашніх трильонерів, багато людей почуваються як діти, яких забули на залізничній платформі.

Іронія полягає в тому, що і завтрашні трильйонери не виглядають сьогодні щасливими (подивіться на того ж Маска).

Це якась нова нещаслива реальність, з якої є два виходи: або будувати щось нове, або повертати те, що було. В Америці ось вирішили повертати те, що було. Себто, коли кожен мав свободу бути расистом і гомофобом, а весь світ ділився на дві категорії: наші сучі сини і не наші сучі сини. В Європі, з низки причин, цього не буде, а ось що буде – поки що незрозуміло.

А втім, природним партнером України є саме Європа. По-перше, до Європи лежить наша душа. По-друге, у малопристойному світі Європа не втратила пристойність. По-третє, іншого вибору, ніж бути з Європою, намагатися стати Європою та підштовхувати Європу до необхідних змін, у нас просто немає.

Оригінал