Кейс Швезіг або німецька філія Газпрому. Чому за зливом інформації може стояти Кремль

Історія з Мануелою Швезіг – лідеркою німецької керівної партії та головною Міністеркою північно-східної держави Мекленбург-Передня Померанія, яка вступила в змову з російським Газпромом та лобіювала будівництво Північного потоку-2 – до неподобства прозора.

Нагадаю, Швезіг звинувачують у створенні екологічного фонду, який існував на гроші російського газового монополіста "Газпром". Фонд нібито захищав довкілля провінції та паралельно лобіював інтереси російської компанії.

Кейс Швезіг – це попередження з боку Росії всім німецьким політикам, які надумають заявляти, що "Путін нас усіх обдурив", або іншим способом "зрадити" кремлівських благодійників.

Якщо судити за повідомленнями ЗМІ, у керівництві Німеччини поступово змінюються настрої щодо допомоги Україні. Дуже повільно. Кожен німецький політик, який раніше мав доступ до потоку матеріальних благ із Росії, сьогодні зважує – а де та межа дозволеного, яка дозволить зберегти європейський комфорт і не посваритися з уразливими російськими друзями.

Росіяни це чудово розуміють. Вони добре знають, скільки у них клієнтів у Німеччині, які мають бути їм вдячні. Найлогічніше в цій ситуації – взяти одного з відступників і показово відшмагати. Щоб решта була в тонусі.

Дама-політикиня, яка подає надії, яка по самі вуха лобіювала російський газопровід в обхід України, а тепер раптом заговорила про "обман" – ідеальна кандидатка, щоб злити трохи інформації західній пресі.

Це чіткий сигнал: не говоріть образливого, інакше вам зіпсують кар'єру.

Тому я б не дуже тішився. Це дуже складна ситуація. Бо Росія володіє інформацією, яка впродовж найближчих років-десятиліть може форматувати німецьку (і не лише) політичну еліту. Піди-знайди тепер пристойного кандидата в канцлери без реальних чи уявних хвостів. Одне вкидання – і все, ти помічник м'ясників із Бучі.

Тому не поспішайте радіти заявам про надання якоїсь допомоги (у будь-якій країні можуть бути свої нюанси). Критично важливий сам термін постачання. А він може драматично розтягнутись через формальності.

Росіяни – злочинці, але не дурні. Вони не вимагатимуть від контрагентів неможливого. Вони вимагатимуть законного та можливого, але такого, що знецінює зусилля. Це тонша робота. Їй складніше протидіяти.

Але нічого. Голос України, завдяки нашій армії та всьому народу, звучить набагато голосніше і чують нас краще.

Оригінал