Ігор Гіркін-Стрєлков як альтер его Володимира Путіна

Російський журналіст Леонід Бершидський написав для Bloomberg колонку. LIGA.net переклала та адаптувала текст.

На тлі кривавої війни Росії проти України лише одна людина залишається задоволена тим, як все склалося. Це людина, яка грала величезну роль у початку російсько-українського конфлікту 2014 року. Звати його Ігор Гіркін-Стрєлков, ексспівробітник ФСБ Росії.

Мало кого в Україні ненавидять більше за нього. У квітні 2014 року, коли тодішній український уряд оголосив про початок операції з придушення проросійського повстання на сході країни, Стрєлков перетнув кордон з 50-ма людьми та почав воювати, потягнувши за собою і Росію, і її президента Володимира Путіна. 

Попри те, що саме він спровокував Путіна розпочати бойові дії на території, Кремль не був вдячний Стрєлкову, а сам польовий командир був маргіналізований і став, здавалося, тільки пішаком у великій грі.

Загальноприйнята думка про Путіна була тоді приблизно такою: хитрий автократ, зацікавлений у збагаченні себе та еліт навколо, який не має якоїсь ідеології. Стрєлков був повною протилежністю: романтик, закоханий у вигадані спогади про Російську імперію, яку побудував на ґрунті ностальгії та псевдоісторичної літератури. 

Путін — бюрократ, кар’єрист, який все життя консолідував владу у своїх руках. Стрєлков займався історичними реконструкціями та їздив добровольцем воювати в невизнане Придністров'я та Югославію. 

Утім, 2022 року Путін настільки захоплений історією, що здається, вже не може говорити про щось інше. За цей час він дрейфував до світогляду Стрєлкова. 

Стрєлков часто казав, що Путін намагається всидіти на двох стільцях, які дедалі більше роз'їжджаються. Один стілець — патріотична та воєнна ідеологія; другий — ліберально-олігархічний. І вже зараз можна зрозуміти, який вибір зробив президент Росії.

Російський диктатор справді забув про всі свої початкові намагання побудувати відкриту та квітучу економіку. Його зараз не цікавить, що буде зі статками його найближчих друзів чи як постраждають від введених заходом санкцій прості росіяни. 

Путін більше не слухає так званих системних лібералів, архітекторів нафтового процвітання Росії. Нещодавня втеча з Росії головного "системного ліберала" Анатолія Чубайса, який привів Путіна до влади та довго залишався недоторканим, – сигнал того, що подібним йому більше не місце у новій системі координат.

Ці зміни роблять Стрєлкова фактичним "провидцем" наступних кроків Путіна в його духовній та інтелектуальній подорожі до того божевільного краю, де мешкав Стрєлков. Подорож, у якій двоє стають одним цілим. 

Тоді, 2014 року, саме Стрєлков започаткував традицію, яку наслідують у російській армії й зараз: зайти у місто з цивільними та тримати їх у заручниках, унеможливлюючи наступ для української армії. Коли сепаратисти почали програвати, Путін не зміг дозволити, щоб момент його найбільшої популярності та масової ейфорії минув безцільно після окупації Криму. 

Навіть тоді Стрєлков був надто одіозним для Путіна. Його доволі скоро прибрали з посади "міністра оборони ДНР", та й сваритися із Заходом Путін не волів. Тоді Стрєлков жалівся, що терористичні організації ДНР та ЛНР одразу не визнали й не приєднали до Росії. У 2022 році мрія Стрєлкова здійснилась. 

Зволікання із втіленням мрій Стрєлкова дорого коштують Путіну. 

Наприклад, "ексміністр оборони" ніколи б не порадив російському диктатору так безтурботно йти проти України. Зараз в усіх сепаратистських ЗМІ він критикує дії Путіна: українці набагато більше підготовлені до наступу, ніж вісім років тому. Він також насміхався над заявами російського Генштабу, який заявляв, що російська армія ніколи не планувала захоплювати українські міста. 

Що зараз каже Стрєлков? 

Треба було відмовитися від терміну "спецоперація" і почати використовувати слово "війна". Жодних "демілітаризацій" та "денацифікацій". Тільки війна до смерті. 

На думку Стрєлкова, це мобілізувало б набагато більше людей, щоб захопити та втримати Україну. Наразі він чекає, доки Путін сам дійде цього висновку. Так само, як він прийшов до "неминучості" лютневого вторгнення. 

Поразка зараз для них обох — смертельно небезпечна. 

Стрєлкова розшукують Нідерланди за збиття на Донбасі рейсу MH17 Malaysia Airlines у 2014 році, Путіна також може бути засуджено за воєнні злочини та руйнування українських міст. 

Навіть якщо президент Росії вирішить повністю пройти шляхом Стрєлкова, то його шлях до "перемоги" закінчиться найгіршою поразкою.