Фантазії Путіна про Україну: брехати і пересмикувати – недобре

У зв'язку із фантазіями президента Росії Володимира Путіна на тему російсько-української дружби скажу так: ми з ним по-різному розуміємо значення слова дружба.

Це раз.

Брехати і пересмикувати – недобре.

Це два.

Я вважаю, що у жодного розумного громадянина України немає ані ненависті, ані претензій до народу Росії. Зате претензій до путінської влади і до його шанувальників і поплічників у нас накопичилося не на одну Гаагу. Ніхто і нічого не забуде. Ніхто і нічого не пробачить.

Це три.

Анексія Криму Росією і вторгнення на Донбас залишаються анексією і вторгненням, якими б словами не намагатися назвати ці події.

Захоплення і агресія – вельми недвозначні дії, вони чудово вкладаються у концепцію дружби між "одним народом". По-путінськи. Вторгнутися. Вкрасти. Вбити. Збрехати.

Це чотири.

Тривале сусідство, спільне проживання, спільні релігійні коріння, споріднені мови, змішані шлюби і навіть війни, в яких українці і росіяни спільно протистояли ворогові, – це вже історія.

З того моменту, коли "ввічливі люди" без розпізнавальних знаків розпочали захоплення українських стратегічних об'єктів у Криму – це стало далекою історією.

Коли російські "Гради" лупили з Гуково по території України, коли російські війська розстрілювали наших бійців під Іловайськом – ця історія посивіла і вкрилася попелом.

Це п'ять.

Путін може написати десятки псевдоісторичних і псевдодружніх статей, але зробленого не повернеш.

Не буду узагальнювати. Добре знаю, що в моїй країні є люди, які підтримують Путіна, його погляди, політику його Росії – і їх чимало.

Скажу про себе.

До того часу, поки в Кремлі сидітиме ця людина або його однодумці, я сприйматиму Росію, як ворожу, агресивну державу, яка бажає Україні виключно зла.

І жодні лицемірні міркування про спільне коріння, культуру, мову і релігію мою думку не змінять.

"За справами їхніми пізнаєте їх".

Каїн теж був братом Авеля.

Це все.