Енергодипломатія в дії. Запуск Північного потоку-2 відкладено. Чи зупинить це Росію

Зупинка сертифікації та закриття проєкту Північний потік-2 – це завдання мінімум для нашої держави на фронті енергетичної дипломатії.

Тут варто зробити суттєве уточнення, що відкликання Міністерством економіки та енергетики ФРН так званого звіту про вплив проєкту на безпеку постачання зупиняє поточну процедуру сертифікації та запускає алгоритм заново. 

Іншими словами – процес сертифікації російського потоку повертається на початкову стадію розгляду. Найімовірніше, повторна оцінка буде негативною і фокусуватиметься навколо аргументів про неринкове ціноутворення російського газу та зловживання російського газового монополіста Газпрому на європейському ринку.

Зважаючи на виграний час, але і водночас подальшу невизначеність в моделі поведінки Росії, Україні варто відстояти нещодавню ініціативу Польщі стосовно перенаправлення постачання блакитного палива із Північного потоку-1 у газотранспортний коридор України.

Ймовірність такої зміни режимів руху газу на європейський ринок оцінюю як досить високу. Точніше сказати, шанси значно зросли у порівнянні з ситуацією, яка мала місце у грудні 2021 року.

Нагадаю, тоді, після перемовин президента США Джо Байдена та президента Росії Володимира Путіна, американські законодавці виключили положення про введення санкцій проти Північного потоку-2 з погодженої представниками обох палат Конгресу США версії проєкту оборонного бюджету. Окрім цього, було прибране положення, яке передбачало розгляд санкцій щодо 35 можновладців РФ, а також була знята заборона на купівлю російських суверенних боргових зобов’язань. 

На той час все вказувало на зняття політичних загроз проєкту Північний потік-2 зі сторони США, а також перспективу його запуску в другій половині 2022 року. Втім, свою позицію продовжував активно відстоювати Нафтогаз України.

Однак, після чергового порушення РФ міжнародного права, все більше шансів з’являється не лише на зупинку проєкту Північний потік-2, а й на переспрямування поставок газу із Північного потоку-1 до газотранспортного коридору України.

З одного боку, збільшення завантаженості вітчизняної системи магістральних газогонів прямо пропорційне зменшенню рівня повномасштабного наступу РФ. Ця тенденція чітко простежувалась у період активної фази збройної агресії (2014-2018 роки) за характером обстрілів, – цілями уражень були винятково трубопроводи внутрішнього розподілення газу. 

Один із таких випадків стався влітку 2015 року. Це обстріл компресорної станції "Лоскутівка", через яку подавався газ для споживачів Маріуполя. Тобто ворог свідомо намагався заподіяти непоправної шкоди логістиці поставок енергоресурсів для дестабілізації в суспільстві та подальшого розгортання інформаційних операцій.

Втім, з іншого боку, зростає ризик виникнення позаштатних ситуацій на об’єктах підвищеної небезпеки. Практика демонструє, на жаль, що мали місце і такі випадки, як втручання сторонніх осіб та подальша розгерметизація ділянки транзитного газогону Уренгой-Помари- Ужгород в Полтавській області (червень, 2014 року).

Між іншим, ризики від зупинки Північного потоку-2 для Німеччини вже сьогодні повноцінно можуть бути компенсовані завдяки збільшенню поставок блакитного палива із Франції та Бельгії. 

Додатковим аргументом в безпеці постачання газу для європейського ринку за умови виведення з експлуатації двох трубопровідних проєктів Газпрому – є суттєвий приріст частки зрідженого газу, особливо за останні півтора місяця.

Тому, перезавантаження сертифікації і подальше закриття Північного потоку-2 може відкрити шлях до "голки російського чахлика" і, відповідно, застосування додаткових механізмів стримування збройної агресії РФ – збільшення завантаженості газотранспортного коридору України через зупинку Північного потоку-1.

Наостанок, варто згадати про внутрішні загрози енергетичній безпеці України, а саме про нещодавно оприлюднений законопроєкт #7038 стосовно збільшення рентної плати за видобуток природного газу. При умові його ухвалення, відбудеться різка дестимуляція галузі та відповідно стрімке падіння обсягів видобутку блакитного палива, що поряд із ризиком припинення транспортування газу для європейських споживачів призведе до збоїв у газопостачанні для вітчизняних споживачів.

Відтак боротись за енергетичну безпеку України потрібно одночасно і на зовнішньому та внутрішньому фронтах.