Дипломатія Трампа між "він так бачить результат" та "нічого не виходить"

Лавров. Рубіо. Тиск великий, хороших новин недостатньо, бурхлива реакція співгромадян на будь-який позитивний сигнал — зрозуміла. Особливо — від Трампа. Який завтра може написати протилежне.

Треба робити якісь зарубки, щоб зовсім не втратити орієнтири. Бо надія — річ гостра з обох боків. Вона рятує, але може позбавити імунітету.

Як на мене, вісь світової політики зараз проходить через пошук відповіді на запитання: наш "гегемончик" — він так бачить світ чи він недієздатний?

Якщо він просто трохи ексцентричний у своїх цілях і практиках їх досягнення — це житейська справа. З цим можна працювати. А от якщо він вигадує цілі, напружується, але не може їх досягти — це зовсім інше.

На підозри у недієздатності наштовхують заяви, що США готові вийти з процесу досягнення миру. Адже на столі залишилися дві опції: або підштовхнути Путіна до розумних домовленостей, або виходити з переговорів. Бо Україна досить тверезо і конструктивно окреслила межі політичних компромісів.

Без воєнних результатів (яких у Путіна немає) пояснити погіршення позицій України неможливо — це буде явною несправедливістю і потуранням агресору. Щоб оперативно допомогти Путіну в досягненні відповідних воєнних результатів, США мали б як мінімум погодитися на масові вбивства українських дітей у тилу (чого Трамп не хоче) і запровадити ембарго проти України. Тобто не просто зупинити власні постачання, а ще й заблокувати постачання всього військового і всіх вантажів подвійного призначення (чого вимагає Путін для "припинення вогню").

Існує низка конспірологічних теорій, які пояснюють, навіщо Путін потрібен Трампу (торпедування глобалістів у НАТО і ЄС, Гренландія, клінч із Китаєм, особисте збагачення тощо), чому Трамп уникає давно назрілого "миру через силу", до якого треба змусити Москву.

Однак усі ці теорії не можуть ігнорувати факт: підозра в недієздатності гегемона обнуляє будь-які глобальні плани.

Коли виникають сумніви, миттєво запускається процес тисячі зовнішніх порізів і внутрішніх кровотеч. Технічно неможливо спроєктувати силу всюди. Неможливо пальцями передушити всі хвороботворні мікроби. Потрібен інший підхід, який вимагає не тільки матеріальних ресурсів, а й часу. Це праця на покоління.

Путін вже чітко показав, що зовсім не проти виставити Трампа недієздатним. Поки що без прямого конфлікту, але саме в цьому напрямку. Вашингтон дає приводи для шпильок, потрапляючи в безглузді ситуації. Місцями це перетворюється на якийсь водевіль.

Водночас в руках ексцентричного дідуся залишаються сотні військових баз у всьому світі, найбільше угруповання супутників у космосі, епічний морський і повітряний флот, а також безліч інших корисних інструментів (в економіці, технологіях, політиці тощо).

І всередині, і за межами США нависає питання — якщо дідусь захоче, чи зможе він застосувати всю цю махину? Чи махина його послухається? Чи зможе він когось обернути, хай не в ядерний, але хоча б у якийсь попіл?

Небезпека ситуації в тому, що виникає вир, який затягує будь-який негатив з інтерпретацією "це тому, що США не впоралися".

Вибухнув порт в Ірані — бо Ізраїль впорався, а США — ні. Зчепилися Індія з Пакистаном — бо Вашингтон уже ніхто не рахує за серйозного гравця. Хоча це може бути взагалі жодним чином не пов'язано. Написав Трамп Путіну: "Володимире, СТОП!", а той продовжує вбивати цивільних, ніби нічого не сталося.

Моя гіпотеза полягає в тому, що до 9 травня зберігається можливість хоча б короткострокової деескалації, повного або часткового (секторального) припинення вогню. У Трампа є потреба і поки що є можливості це забезпечити. Путіну потрібно затишшя до 9 травня, і немає бар'єрів проявити гнучкість (ракети все одно доведеться накопичувати три тижні, у Курську вже є "перемога"). Тобто можливий якийсь дипломатичний прогрес, оформлений як очевидний прорив.

А от після 9 травня для Путіна ситуація зміниться аж до вересня (другий етап святкувань — на Сході). Він може терпіти. Ризики ескалації різко зростають.

Якщо у це вікно можливостей не встигнути, далі Америці буде складніше не тільки в Україні...

Оригінал