Дві третини українців за кордоном планують повертатися

Українці, вимушені лишатися за кордоном через збройну агресію Росії, досі інформаційно занурені в український контекст і прагнуть повернутися додому, коли це буде безпечно для них та їхніх дітей. Такі висновки випливають з останнього опитування ОПОРИ у 7 країнах: США, Великій Британії, Ізраїлі, Іспанії, Німеччині, Чехії, Угорщині. 

Робота з цими людьми має бути пріоритетним напрямком для української влади та громадського сектору, адже вони лишаються членами української політичної спільноти. Вони – активні адвокати України у своїх локальних спільнотах та перспективні союзники української дипломатії. 

Майже дві третини опитаних стверджують, що планують повертатися в Україну, але багато з них (35% усіх респондентів) розглядають повернення додому лише після завершення війни. Найважливіші чинники, які впливають на бажання повертатися, – емоційний зв’язок з Батьківщиною та безпека в регіоні проживання (по 43%), прагнення возз’єднатися з родиною і наявність роботи в Україні (по 38%).

Водночас для респондентів від 18 до 35 років найвагомішим фактором є наявність роботи (45%), а для респондентів середнього (36–50) та старшого (51+) віку на першому місці стоїть безпека. Натомість рівень медицини, освіти чи соціальний статус, мають порівняно низький пріоритет для респондентів будь-якого віку.

Відтак у питанні повернення чи неповернення в Україну переважають емоційні чинники. Однак помітна й інша тенденція: що краще адаптована людина в країні перебування, то менш привабливою їй здається перспектива повернутися в Україну. 

Думки опитаних про те, чи можна впливати на політичне життя в Україні з-за кордону, розділилися майже порівну: 43% вважають, що можуть впливати на політику в Україні навіть на відстані, а 46% таких можливостей не бачать. Серед способів долучатися до політики називали підписання петицій, участь у мітингах, просвітницьку діяльність про українську історію та культуру в країні перебування тощо. Політичним впливом часто називали волонтерство і підтримку ЗСУ, адже нині майбутнє нашої держави вирішується на фронті. 

Так, 80% респондентів донатили на ЗСУ, 76% допомагали своїм близьким та знайомим в Україні, а 69% популяризували інформацію про Україну. Хоча більшість респондентів не відчувають себе спроможними впливати на політичне життя, вони все ж лишаються включеними в український політичний контекст. 80% опитаних постійно цікавляться подіями в Україні та говорять про новини з близькими частіше, ніж, наприклад, про буденні справи чи сім’ю.

Лише 16% респондентів вважають, що вибори варто проводити відразу після завершення воєнного стану. 70% думають, що з цим слід деякий час зачекати: 3–6 місяців (28%), близько року (30%) або навіть кілька років (13%). Як сказав один з опитаних, який зараз перебуває у Великій Британії, для нього "прийти на виборчу дільницю – це ознака того, що у нас буде мир".