Людина, зброя, місія: як змінилися Збройні Сили України за 2022 рік

Збройні Сили України до 24 лютого 2022 року та Збройні Сили України кінця 2022 року – це дві абсолютно різні армії.

Перша та найважливіша відмінність. Справа навіть не в новому західному озброєнні (хоча про нього ще буде сказано), а у тому, як змінився внутрішній стрижень українського війська, у розумінні свого призначення та зв'язку з усім народом. Зазвичай такий стан називається народною армією або, як кажуть в Ізраїлі: "Народ формує армію, а армія формує народ".

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого ЗСУ перебували вісім років у стані обмеженої війни з РФ на сході України. За ці вісім років обмеженої війни сотні тисяч українських захисників пройшли через фронт чи як мінімум через службу в армії. Це створило колосальний резерв людей з бойовим досвідом, мотивацією, розумінням та готовністю до того, що обмежена війна переросте у щось більше та масштабніше.

Саме ці люди стали головним стрижнем мобілізації, яку оголосили в Україні у лютому 2022 року, і сьогодні усі Сили оборони України налічують уже під мільйон людей.

Якщо ЗСУ колись були типовою армією нашого часу (тобто просто силовим інструментом держави) і налічували лише кілька сотень тисяч службовців, то сьогодні це велике народне військо загальнонаціонального рівня. Додайте до цього мільйону ще загальнонародний волонтерський рух – ви отримаєте масштаби по-справжньому військової організації, небачені в Європі з часів Другої світової війни.

Друга важлива відмінність – розуміння свого призначення.

Якщо ЗСУ у редакції "до 24 лютого" не могли похвалитися якоюсь серйознішою місією, ніж стримування ворога на сході України, то сьогодні є чіткий перелік цілей: захист громадян України, розгром Збройних сил РФ та повернення території України до кордонів 1991 року.

Воістину, українська армія, як це й було визначено класиками державності минулого, – гарант захисту суверенітету української держави та народу, який живе в цій державі.

Після цих двох факторів – людини (а людина – це найважливіше в армії) та розуміння місії цієї людини – тепер можна згадати й про озброєння ЗСУ.

Третя важлива відмінність. ЗСУ початку повномасштабного російського вторгнення спиралися зазвичай на радянські зразки техніки. Так, була якась кількість як всюдиходів HMMWV, так і зразків західної стрілецької зброї, але це все була крапля в морі радянської спадщини. Навіть українські розробки – і ті мали в основі радянське минуле: наприклад, ПТРК "Стугна-П", що чудово показала себе в боях.

Тепер же 2023 рік ЗСУ зустріли з великим переліком не просто західних моделей озброєнь, а і їх нових зразків зокрема. Західний підхід до створення зброї кардинально відрізняється від радянського (а сьогодні – російського) підходу. Це орієнтація на якість, людський фактор (військова ергономіка, наприклад), точність систем та багато іншого.

Зі старою радянською зброєю неможливо реалізувати багато концептів західного військового мистецтва – такі, як децентралізація командування, автономія командирів, швидке закриття циклів (час від виявлення цілі й до її ліквідації) та синергія різних родів військ у єдиному мережевому військовому механізмі.

Це і є третім чинником кардинального прогресивного зростання ЗСУ за 2022 рік. Західні зразки техніки – це не штучні екземпляри, а масове якісне посилення української армії. Взяти хоча б всілякі броньовані машини (всіх типів та моделей), їх передано українській армії вже понад 2000 штук. Це величезна допомога. А ще є сотні одиниць артилерії, ЗРК (найкращих у своєму класі) та інших зразків озброєння – аж до легкого стрілецького.

Українська армія набула себе у трьох вимірах – вимірі людини, місії та якості зброї. Так, проблем ще дуже багато. Попереду складний подальший перехід, зокрема на західні танки та авіацію. Це тернистий шлях.

Але головне те, що ЗСУ вже на цьому шляху, а назад дороги немає – лише вперед, до множення всіх своїх потужностей, можливостей та ефективності.

Оригінал