Наприкінці травня голова російського парламенту Криму Володимир Костянтинов написав на своїй сторінці в Facebook: "Схоже, ще одній "багатовекторності "настав кінець. На наших очах політика балансування між Росією і Заходом зникла... Тепер настав час істини і для Олександра Лукашенка...".

Він нагадав про свої ініціативи щодо створення прямого транспортного сполучення з Білоруссю, запрошення білоруських туристів на відпочинок до Криму і про вимоги визнати Крим "російським". Схоже, підтримка Криму – лише словесний антураж. Головне, що турбує кримських політиків, – вибити бодай з Білорусі визнання півострова "російським". Зараз такий зручний випадок нагадати: ти нас не визнав, а ми тобі – руку дружби, тому, можливо, визнаєш якщо не зараз, то хоч пізніше?

Потрібно думати, що вслід за ідеєю спікера заява генерального директора авіакомпанії Бєлавіа Ігоря Чергінця в ефірі російського YouTube-каналу "Соловйов Live" про те, що компанія не направлятиме літаки в Крим, поки не буде "політичного визнання Криму частиною російської держави",  вгамувала надії Костянтинова. Але ж легітимізація півострова – це наріжний камінь відносин Криму до Білорусі. Тому цікаво взагалі простежити, як змінювалися ці стосунки і пов'язана з ним риторика кримських політиків у зв'язку з тим, як Лукашенко заганяв себе в кут.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку