Багато "але". До чого призведе самостійний рекрутинг бригадами

У 2016 році, на той час ОЗСП "Азов", була створена повноцінна система рекрутингу. Спочатку, у 2014 році, існувала приймальна комісія, тому що кількість добровольців була величезною. Проте з часом виникла необхідність створення окремої структури всередині підрозділу, яка б займалася пошуком та відбором кандидатів на посади професійних військових.

Зараз ситуація докорінно змінилася. Методи рекрутингу залишилися майже такими самими. Але інтенсивність бойових дій і потреба в людях стала в рази більшою, що робить нашу роботу ще більш важливою та відповідальною!

Сама ідея створення рекрутингових центів в кожній бригаді хороша, але є але…

Серед бригад Сил оборони є, безперечно, ті, які виділяють значний бюджет на рекламу, приділяють велику увагу своїй медійності, але ця "медійність" водночас йде в ногу з важкою, колосальною працею зі знищення ворога на фронті.

Натомість є суто "медійні бригади", які нічим особливим, окрім купи грошей викинутих в рекламу, не відзначились на фронті. Водночас є й такі, які мають дуже хороші результати на лінії зіткнення, але не мають таких потужних ресурсів, а подекуди – бажання висвітлювати свої досягнення. Є певні підрозділи, про результати роботи яких ми зможемо дізнатися після війни, бо таємно. Або й зовсім не дізнаємось.

Простими словами, рекламні бюджети не завжди збігаються з бойовим досвідом і здатністю підготувати рекрутований особовий склад.

Перше, що можна виділити з плюсів від рішення запровадити власний рекрутинг у всіх бригадах, – це початок кропіткої праці з залучення в підрозділ нових бійців самими ж бригадами, яка дасть їм розуміння цінності, як кажуть, людського ресурсу.

Друге – це тісніша співпраця з цивільною сферою, де не налагоджено за більш ніж десять років війни нормального, збалансованого та комфортного розуміння між військовими та цивільними.

Третє. Важливим фактором буде більша кількість вмотивованих та тих, хто сам вирішив і, можливо, розуміє, куди прийшов та для чого. Що дуже важливо, насправді.

Четверте – рівень підготовки та забезпечення, який, на мою думку, мав би покращитись з розумінням важливості та дефіциту особового складу.

А тепер про те, в чому я бачу негатив, спираючись на свій досвід.

Якщо одному підрозділу для комплектування потрібно, наприклад, тисяча людей (свідомо пишу "людей", а не "військових"), а силами рекрутингу призвуть на військову службу 700, то де взяти ще 300? А якщо інший набере 300, де йому взяти 700? А третій зовсім не набере, а може назбирає лише 100 діловодів. Це теж потрібно, але ними війну не виграєш. Чому таке можливо, я написав на початку.

Найголовніше – як відбуватиметься розподіл недостатньої кількості?

На мою думку, поява на "ринку" рекрутингу десятків нових гравців так чи інакше підвищить конкуренцію. Конкуренція – це, звісно, непогано, це часто розвиток і масштабування. Але ж від самої відмови від ТЦК добровольців не побільшає.

Держава вже досить давно програє інформаційний простір. "Втома" від війни, новини про швидке перемир'я – усе це не сприяє появі добровольців.

Держава також провалила мобілізацію. Цей жест, передавання функції поповнення війська на плечі окремих підрозділів, на цьому етапі вже виглядає як перекладання відповідальності, а не конструктивний крок.

Тобто держава випускає на ринок рекрутингу десятки нових гравців, але натомість не дає ніяких дієвих інструментів. Результат – провали навіть у тих бригадах, де рекрутинг був відносно успішним.

Якщо не буде ТЦК, то хто наповнюватиме навчальний центр людьми, яких потім можна розподіляти по підрозділах?

Що робити з тими, хто не зможе рекрутувати, а завдання виконувати потрібно?

Підрозділ, що воює, своїми силами не матиме можливості підняти рівень мотивації всієї країни, а зможе лише частково впливати на певну категорію свідомих громадян.

Чи не потраплять підрозділи, які залучають кошти для рекрутингу, під фінансовий вплив політичних партій чи інших фінансових структур, де їх уже використовуватимуть для чиїхось амбіцій та планів?

Відмова від ТЦК і законної мобілізації виглядає як відмова від обов'язку захищати державу під час війни. Адже рекрутинг – справа добровільна.

Я проти "бусифікації", але я не проти мобілізації. Також я за те, щоб ТЦК працював, бо як би нам не хотілося, але рекрутинг не закриє всі потреби.

Будьмо відвертими: частина добровольців йде служити саме під тиском того, що вони можуть бути у будь-який момент мобілізовані у підрозділ, де служити не хочуть, де їхні навички і життя не цінуватимуть. Тому люди роблять свій самостійний вибір: обирають підрозділ і спеціальність.

Якщо обов'язкової мобілізації немає – добровольців теж поменшає. Вони будуть, вони були завжди, але ця кількість, можливо, достатня для мирних часів, але не для повномасштабної війни.

Так, Держава – це ми. Але чи існує загальна державна програма з підняття мотивації йти до війська? Якщо ні, то створюйте. У нас не так багато часу.

Оригінал