Сергій Рахманін: "Війна довела, що Зеленський і Залужний — на своєму місці. І це добре"

"Війна довела, що Зеленський – на своєму місці, і що Залужний – на своєму місці. І добре, що вони були на своїх місцях 24 лютого. І діяли так, як діяли", – каже LIGA.net Сергій Рахманін, народний депутат (Голос), член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони. З початку великої війни з Росією він на постійному контакті з українськими військовими і регулярно їздить на лінію фронту.

Це інтерв'ю ми записуємо у перерві між такими поїздками. "Я думаю, найгірший сценарій ми вже пройшли", – вважає депутат.

Що відбувається на херсонському напрямку, де ЗСУ "намагаються перехопити стратегічну ініціативу", чому не варто покладати великі надії на лендліз США, чи вдасться Україні перезапустити свій ОПК і яким може бути сценарій перемоги — в інтерв'ю Рахманіна LIGA.net.

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

"НАСТУП НА ХЕРСОН РОЗПОЧАВСЯ. ЦЕ БУДЕ ВАЖКО"

- Ситуація на фронті кардинально змінилася. ЗСУ розпочали наступ на півдні і прорвали першу лінію оборони окупантів. Що відбувається?

- ЗСУ перйшли в наступ на півдні на достатньо широкому фронті, на кількох напрямках. Наскільки можна судити, є намір охопити угруповання російських військ на сході від Херсону, між річками Інгулець і Дніпро з метою його подальшого оточення. Ситуація зараз у динаміці, точаться достатньо жорстокі бої. Наскільки наступ виявиться ефективним, залежатиме від того, на які сили і засоби спирається українська сторона, які резерви може залучити, аби розвинути успіх. 

Ще одна складність: дуже специфічний рельєф. Степ, мало зеленки, є серйозні водні перешкоди. Один із населених пунктів, який вдалося відвоювати українським військовим — Сухий Ставок. Наші зламали лінію оборони, це успіх, який є можливість закріпити й розвинути. Але там відкрита місцевість. І це ускладнює наступ. Тим більше, що у противника, на жаль, серйозна перевага і в авіації, і в артилерії.

- В одному з інтерв'ю ви сказали, що до кінця літа має бути визначено, який характер матиме війна надалі – чи якась зі сторін перехопить ініціативу. Наступ української армії — це спроба перехопити ініціативу?

- Якщо наступ матиме розвиток, це може призвести до захоплення стратегічної ініціативи. Протягом найближчих днів це стане зрозуміло.

- А що вважати успіхом?

- Звільнення великої частини території і завдання суттєвих втрат ворогу.

- Вибухи на військових об'єктах у Криму (аеродром у Саках, склади біля Джанкоя) – підготовка до такого перелому?

- Лінія фронту від Донецька до Херсона – приблизно 400 км, з урахуванням рельєфу місцевості – всі 500 км. Головне джерело постачання російського угрупування на півдні – окупований Крим. Звідти йде поповнення, озброєння, боєприпаси. Там розташовані щонайменше п'ять аеродромів, з яких по території України "працює" російська авіація.

Ураження артскладів, аеродромів – це можливість ламати логістику забезпечення угрупування, що знаходяться на півдні й усе ще загрожують українським містам, у першу чергу Запоріжжю, Кривому Рогу, Нікополю, Дніпру, Миколаєву. Щобільше, такі кроки змушують їх відтягувати озброєння і боєзапаси глибше, щоб убезпечити від атак.

Читайте також: Зеленський готовий бити по військових об'єктах у Криму. Тримайтесь від них подалі

У нас немає ракетних комплексів та артилерії, яка б’є на таку відстань — по Криму. Ми поки не можемо використовувати там авіацію. Але ніхто не скасовував безпілотників, ніхто не скасовував диверсій.

Я підкреслюю: офіційного підтвердження того, що вибухи в Криму є наслідками дій ЗСУ, немає. Але трапляються дива. 

І українські силовики не втомлюються дивувати світ.

Дивіться також: Український МіГ-29 б'є окупантів ракетами AGM-88 HARM, HIMARS "запалює" на південному фронті – відео

"ПУТІН ХОЧЕ ПАУЗУ, АЛЕ НЕ ХОЧЕ ВИГЛЯДАТИ ЛУЗЕРОМ"

- Як загалом змінилась війна з 24 лютого, особливо після відступу Росії з північних областей? Як змінилися позиції України у цій війні?

- План загарбників провалився. Вони зазнали величезних втрат, отримавши несуттєві, порівняно з намірами, надбання.

Так, росіяни змінили тактику, зробили певну роботу над помилками. Але цілком очевидно для всіх, що окупувати Україну їм не вдасться. Навіть якщо війна піде за якимось несприятливим для України сценарієм, про перемогу для росіян більше взагалі не йдеться.

Україна довела за ці пів року, що вона – життєздатна держава, що її армія — боєздатна, а народ – єдиний і налаштований на перемогу.

Дуже багато залежить від того, наскільки нам вдасться повноцінно перевести економіку на воєнні рейки, – остаточно цього ще не сталося; від того, наскільки нас будуть підтримувати наші партнери і як швидко вони перетворяться на повноцінних союзників. Але цілком очевидно, що Україна переможе. Питання тільки в часі і в ціні.

- З якими проблемами стикаються окупанти в Україні?

- Росіянам не бракує озброєння. Вони мають майже безмежний запас боєприпасів, у них різного заліза – від старого до достатньо модерного – багато. Вони готувалися до війни фактично з усім світом не одне десятиліття. Зараз вони все це вистрілюють по Україні.

Але їм бракує кваліфікованих мотивованих кадрів. Вони змушені були знизити вимоги до тих, кого шляхом прихованої мобілізації залучають у війська. Їм не вистачає вправних артилеристів, зв'язківців, у них суттєві втрати в повітряно-десантних військах, спецпризначенцях, морській піхоті. Орієнтовно вони втратили 20% командирів різного рівня. І їм складно ці втрати без мобілізації відновити. Через це у них наступ навіть там, де вони на якийсь момент перехоплюють ініціативу, захлинається.

- Ядерний тероризм Росії – спочатку в Чорнобилі, тепер на Запоріжжі (місія МАГАТЕ 31 серпня має дістатися ЗАЕС. – Прим. ред). Що це? Один зі способів стримування наступу ЗСУ чи елемент шантажу?

- У першу чергу – елемент тиску на західних лідерів. Путін провалився в багатьох розрахунках. ЗСУ показали дуже високу боєздатність. Система управління не зламалась. Фінансова система не впала. Економіка не знищена, попри вагомі втрати. Українці довели, що вони не населення, а народ. Та й західні країни, попри нюанси, поки що демонструють одностайність. Хоча допомога, яку ми отримуємо, не є настільки масштабною, як би нам хотілося, але вона збільшується. Попри все.

Росіяни поступово вже відчувають втрати від війни. Так, західні санкції ще не почали ефективно діяти, але вже наприкінці цього року Росія почне відчувати і їх наслідки. Тому Путін намагається вплинути на Захід.

РФ натякає на те, що подальша війна може призвести до ядерної катастрофи. А ядерна катастрофа зачепить Європу, її наслідки відчує весь світ. Вони тиснуть на Європу, шантажуючи її загрозою ядерного вибуху на ЗАЕС, щоб ті, своєю чергою, тиснули на Зеленського. Тому що росіянам треба зібратися з силами, видихнути, вони втомилися. Путін хоче паузу, щоб отримати передишку, але не хоче виглядати лузером.

- На кого грає час? Чи може статись так, що Захід втомиться? Особливо ближче до зими, якої багато хто в Європі очікує з острахом?

- Є поширена точка зору, що війна на виснаження грає лише на користь Росії. Дійсно, у росіян великий запас озброєнь і боєприпасів. Західні експерти вважають, що їх вистачить ще щонайменше на два роки такої війни. І росіяни активно цю тезу проштовхують за допомогою своїх резидентів та агентів впливу в різних країнах: якщо ви не хочете великої війни, тисніть на Україну, щоб ми перейшли до якогось перемир'я.

Найбільша помилка, якої ми можемо припуститись – це виявити слабкість. Будь-яка передишка необхідна Путіну тільки для того, щоб набратися сил і продовжити агресивну війну. Він не зупиниться, поки не досягне своєї мети або поки його не зупинять.

Тому ми потребуємо допомоги партнерів. Маємо перетворити їх на союзників. Українські дипломати, політики, державне та військове керівництво роблять для цього, мені здається, все можливе.

І ці зусилля не можуть слабшати. Тоді рано чи пізно ціна війни з Україною стане для Путіна непомірною, і він буде зупинений.

"ЛЕНДЛІЗ ЗАПРАЦЮЄ З ОСЕНІ. АЛЕ..."

- У травні українці були у піднесенні через рішення США про лендліз. Але він досі не запрацював, принаймні, в тому уявленні, як думали собі українці та як презентували деякі політики. Коли запрацює?

- У нас плутають форму і зміст. Закон про лендліз – це рамка, що дозволяє максимально спрощувати механізми передання Україні зброї, військової техніки, обладнання і решти необхідного для ведення війни.

Ця рамка запрацює повноцінно з осені. Але говорити про те, що закон про лендліз набуде чинності, і нас завалять озброєннями, – ні, про це не йдеться. Є форма – власне закон, а є зміст. Який формує політична воля керівництва США: скільки, коли, як і що вони готові нам надавати.

Навіть без формальних правил лендлізу США можуть надавати зброї та озброєння більше, ніж зараз. Це їхня добра воля. Вони виходять з власних інтересів: безпекових, геополітичних, внутрішніх. Кожного разу, ухвалюючи рішення про той чи інший вид озброєння, Байден зважає за і проти. Чи не призведе це до неефективного використання зброї. Чи не наражає він себе на зайву критику від опонентів. Чи не спровокує Росію.

Тому не така швидка допомога CША пов'язана не з тим, що не запрацював лендліз, а з тим, що Білий дім і Байден вважають поточний обсяг – критично можливим для себе і критично необхідним для нас.

- Що не дозволяє Україні отримувати достатню кількість озброєння?

- Кілька обставин. Перша, об'єктивна: у переважної більшості країн, які можуть і надають нам допомогу, – обмежена кількість видів озброєння, якого ми потребуємо. В них просто більше немає. Надлишок, некритичний для них, вони можуть надавати. Але цей надлишок вимірюється десятками, у кращому випадку сотнями одиниць. Не тисячами.

Увага, порівняйте: 13 одиниць і 3400. Навіть якщо вони віддадуть нам останнє, це у ліпшому варіанті створить паритет.

У США більша кількість, але США мають підтримувати боєготовими свої збройні сили, особливо на тлі історії з Тайванем і дуже непростої ситуації на Близькому Сході. І знову ж, на Байдена тисне внутрішня ситуація.

Є інша причина. Попри все, певна кількість країн не хоче сваритися з Росією, щоб зайвий раз її не дратувати. Ну і знову ж, згадайте ситуацію в Італії, Болгарії, подивіться на падіння рейтингу Шольца: вони розуміють, що посилена допомога Україні на тлі погіршення економічної ситуації у власній країні може суттєво ускладнити їхнє політичне життя. Це тільки ми мислимо інакше. Бо у нас війна. Для нас кожен день важливий.

- Україна у попередні роки заморозила декілька власних оборонних розробок. Зараз, під час війни, чи реально завершити найбільш перспективні, переформатувати наш ВПК? Можливо, нехай це звучить як фантастика — побудувати підземні оборонні заводи? Чи це популізм?

- Думаю, ми б набагато менше залежали від допомоги партнерів, якби займались цим останні вісім років. Якби наші дослідно-конструкторські роботи не тривали десятиліттями, інколи з нульовим ККД. І якби наші арсенали були належним чином обладнані й надійно охоронялися.

Тепер ми по всіх світах за будь-які гроші шукаємо снаряди 152 і 122 мм, 120 мм міни. Ми так і не спромоглися створити виробництво власної лінійки боєприпасів. Не розробили оперативно-тактичний ракетний комплекс. Не запровадили автоматичну систему управління військами. Не встигли повноцінно запустити сучасний механізм оборонних закупівель.

Читайте також: Зброя незалежності. Вісім найкращих розробок України, які нищать армію Путіна

Я б не погодився з твердженням, що якісь оборонні розробки свідомо заморожувалися, або що якісь програми зупинялися через повну відсутність фінансування. Я б сказав, що гроші, які скеровувалися на оборонку, використвувалися недостатньо ефективно. І через незграбність виробників, і через недостатньо ефективний контроль з боку виконавчої влади. Після війни буде час і потреба розбиратись, де була зрада, де – корупція, а де – банальне нехлюйство.

На жаль, поступово ми збільшуємо залежність від західних партнерів. Змушені погоджуватись на так званий "зоопарк" – брати різні типи озброєнь, що потребують різного обслуговування, різної експлуатації, окремого навчання розрахунків і екіпажів. 

- Чи зможемо ми зараз переналаштувати свій оборонний комплекс?

- Це буде зробити вкрай важко. Щоб не було ні в кого жодних ілюзій. На мапі України наразі немає жодної безпечної точки. Російські ракети здатні долетіти будь-куди. Інколи влучно, інколи ні, інколи ми їх збиваємо, інколи вони вибухають у повітрі. А інколи, на жаль, вони вражають наші об'єкти. Серед іншого й заводи ОПК. По деяких прилітало неодноразово. 

Плюс не забувайте, зараз ми витрачаємо на оборону щонайменше половину надходжень до бюджету. Виділити гроші для розвитку, модернізації, виробництва буде дуже складно. Я вже не кажу про те, що не вистачає обладнання. Дуже сподіваюсь, що ленд-ліз надаватиме не тільки зброю, а і преси, верстати, критичні матеріали. Поки партнери з цим не поспішають.

Окрема "подяка" людині, на прізвище Таран, яка з невідомих мені причин опинилася на посаді міністра оборони (2020-2021) і яку з невідомих причин критично довго не звільняли. Ця людина, на моє глибоке переконання, завдала нашій обороноздатності не менше шкоди, ніж ворожі агенти.

- Залужний-Зеленський: чи все гаразд у військово-політичному керівництві? ЗМІ писали про конфлікт між Офісом президента та Генштабом, була навіть інформація і про можливу ротацію Залужного. Зеленський спростував, але він і Баканова спростовував.

- Я не обізнаний з кулуарними нюансами. Моя власна і глибоко суб'єктивна точка зору така: війна довела, що Зеленський на своєму місці, і що Залужний на своєму місці. І добре, що вони були на своїх місцях 24 лютого, і діяли так, як діяли.

І було б украй неправильно, якби відповідність Залужного його посаді зараз ставили під сумнів. Об'єктивних причин говорити про його заміну нема. І щиро вірю, що цього не відбудеться. Сподіваюся, що тертя, – які, безумовно, існують між посадовцями, тим більше під час війни вони неминучі, – не позначаться на ефективній роботі Збройних Сил.

Читайте також: Розбір | Під дулами танків. МАГАТЕ їде на Запорізьку АЕС: чи зупинить це ядерний шантаж Путіна