"Росія порізала шахти і завозить окупантів сім'ями", – очільник Луганщини Артем Лисогор

"Люди майже весь час живуть у погребах і підвалах. Але виїжджати не хочуть, поки не горить їхня хата", – розповідає LIGA.net голова Луганської обласної військової адміністрації (ОВA) Артем Лисогор.

Вільні території області – під постійним обстрілом зі ствольної артилерії, реактивних систем залпового вогню, КАБів. На цих 5% все ще залишаються 45 людей – виїжджати відмовляються.

З окупації росіяни випускають лише через фільтраційні табори.

Про затоплені шахти, знищену інфраструктуру та цивільних полонених у Росії – Артем Лисогор в інтерв'ю LIGA.net.

Росіяни окупували 95% Луганської області

– Росія намагається захопити всю Луганщину. Це одна з її цілей, говорить військове керівництво. Яка ситуація зараз?

– Спроби захопити всю область не припиняються. У 2022-му була спроба деокупації – тоді звільнили 15 населених пунктів. Зараз лінія фронту залишається стабільною. Ворог атакує, але наші сили міцно стоять і вкопалися. Один з найважчих напрямків – Білогорівський. Ворог майже постійно завдає там ударів, до 10-12 наземних атак на день. Ще один важкий напрямок – Лиманський. 

"Близько 5% території області не окуповані. 95% – під тимчасовим контролем росіян". 

– Якою зброєю обстрілюють неокуповані території?

– Вони під постійним обстрілом зі ствольної артилерії, реактивних систем залпового вогню, КАБів. Ситуація важка. На цих 5% у нас залишаються 45 людей. І навіть після смертей сусідів не всі поспішають виїжджати. Минулого тижня лише четверо погодилися на евакуацію.

Через те, що росіяни окупували майже всю область, вони мають великий вибір у зброї для ураження по тій частині, яку ми звільнили.

– Хто і чому залишається жити у зоні бойових дій?

– Це переважно літні люди: "У мене чоловік тут похований. Куди я поїду? Я вже пожила". Намагаємося переконувати, але важко. 

"Вони звикли до своєї землі. І далі саджають городи поруч з фронтом. Готові покинути хату тільки тоді, коли вона вже горітиме". 

– Чи є там світло, вода? Як люди виживають? 

– Ми говоримо переважно про приватний сектор. Люди мають криниці і пічки. Централізованого постачання води, світла немає. Ми забезпечуємо продуктами, медициною, генераторами. Але шляхи постачання стають дедалі складнішими – Росія обстрілює дороги. 

– Евакуаційний транспорт обстрілюється? 

– Кожен виїзд – це обстріли. Ворог б'є по переправах та логістичних маршрутах. Бувають випадки, коли виїзд зривається через обстріл.

Росія постійно обстрілює села. Вони розбиті майже повністю. Ми намагаємося щось відновлювати, але обстріли стають щільнішими.

"Люди майже весь час живуть у погребах, підвалах і імпровізованих укриттях".

Казки про "один народ". На кордоні з РФ – фільтраційні табори

– Нещодавно ви попередили, що росіяни забиратимуть у мешканців Луганщини нерухомість. Що відомо про це? 

– Росіяни, коли окупували території, заявляли: все відбудуємо. Призначали якихось окупаційних "шефів" районів. А все зійшлося до показових ремонтів там, де все більш-менш ціле.

Тепер Росія впровадила політику так званої "націоналізації". Якщо людина за місяць не надала окупантам документи, то житло заберуть. Для наводок використовують місцевих колаборантів. 

У тому ж Сєвєродонецьку це – квартири без води й світла. Окупанти навіть енергетику не відновили, а вже погрожують "підняти тарифи". Багато хто в окупації вже почав переосмислювати події.

– Що ви маєте на увазі? 

–  Що попри казки Росії про "один народ", на кордоні з РФ стоять фільтраційні табори. Точна кількість невідома, але один з них – у Колотилівці, де піший перехід через кордон з Росією.

Про це росіяни відкрито пишуть і пишаються.

"Перекриті шляхи виїзду як на вільну частину України, так і в державу-агресора. Росія силою змушує людей залишатися у зруйнованих містах, не відновлює жодних комунікацій, а ще додатково населяє територію росіянами". 

Росія привозить вчителів з територій, де люди самі ледь говорять російською. І привозять їх одразу із сім'ями.

Це нова потужна спроба асиміляції Луганщини.

– Росія завозить вчителів, щоб поширювати свою пропаганду прицільно на дітей, починаючи зі школи? Чи інша мета?

– Більшість персоналу українських шкіл виїхало під час окупації. І наші школи продовжують навчання в режимі онлайн. 

"Щоб наповнити школи, росіяни завозять своїх вчителів. У дітей постійно перевіряють телефони. Шукають їхні думки щодо України, переглядають чати. До цього залучаються працівники так званого МГБ [псевдосиловики. – Ред]." 

Намагаються дітей втягнути до російської пропаганди. Через так звані "табори оздоровлення", наприклад. По суті – це військовий і пропагандистський вишкіл. І перш за все працюють з дітьми мобілізованих до російської армії. На них роблять ставку.

У навчальній програмі є військовий вишкіл, програма "знание и вера", росіяни переписують історію. 

Росія перш за все працює з тими, хто втратив родичів. 

Але навіть за 10 років РФ не змогла зламати людей. В окупації залишаються вірні Україні. Кожного року є діти, які закінчують школу в окупації і їдуть вступати до українських вишів. 

– Були випадки, коли окупанти виганяли господарів з дому? 

– Багато випадків на територіях, наближених до бойових дій. У межах 15 км, де заходять російські військові, вони виселяють людей. Або на одну вулицю всіх, або взагалі далі у бік окупації. Якщо росіяни заходять у село, то повністю його руйнують. 

– Чи отримуєте інформацію про полонених цивільних з окупованої Луганщини? Чому Росія неохоче їх міняє?

– Росія дуже не хоче йти на обмін цивільних. Але іноді вдається.

Наприклад, з березня 2022 року в полоні перебував кандидат технічних наук Національного університету імені Даля Костянтин Літвінов. І лише у 2024 році, після третьої подачі на обмін, вдалося його обміняти. Тут завжди велика комплексна робота і Офісу президента, і уповноваженого з справ людини, і СБУ, і ГУР.

Але це точкові випадки. Цивільні роками перебувають у російських тюрмах, і Росія не йде на перемовини.

Поля усіяні залізом. Шахти – порізані

– Наскільки постраждала економіка регіону? Які галузі найбільше?

– Кілька галузей постраждали. Одна з них – аграрна. Поля усіяні залізом, отруєні хімікатами. 200 000 га на Луганщині – заміновані.  У нас буде велика робота з відновлення землі.

"Щодо інфраструктури потрібно бути готовими, щоб починати з нуля. Ворог вже знищив дуже багато, а скільки ще знищить, коли буде відходити".

З водою будуть проблеми у населених пунктах поблизу лінії фронту. Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне вже без води. І ми розуміємо, що фільтраційні станції та подачу води треба буде відновлювати з нуля. Там люди живуть третій рік без централізованого постачання. 

Не вистачає лікарів: в окупації зараз 1500 вакантних ставок. Окупантивзяли під контроль ціни на споживчі товари. Кажуть, нібито це підприємці самі так вирішили.  Насправді ж – люди просто не можуть купувати найнеобхідніше, бо ціни вищі навіть за російські.

"З так званою російською "гуманітаркою" – не краща ситуація. Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне просто використовують для "утилізації" прострочених харчів. У людей немає ані грошей, ані вибору. У Сєвєродонецьку містяни змушені заробляти донорством – за одну здачу крові платять 792 рублі [366 грн. – Ред.]".

– A що з шахтами і заводами? Які з них ми вже втратили? 

– З першого дня великого вторгнення Росія почала різати шахти. І вивозити їх. Станом на 24 лютого 2022-го на підконтрольній уряду території області працювало два вугледобувні об’єднання, у кожному з них по чотири окремі підрозділи з видобутку вугілля. Це – держпідприємство "Пермомайськвугілля" та акціонерне товариство "Лисичанськвугілля". Усі вони в окупації.

У 2023-му окупанти поставили кураторів з РФ, щоб якось регулювати цю галузь, але це просто почався інший рівень розпилу. У Довжанську, наприклад, не приховуючись демонтують обладнання – це шахти "Червоний партизан" і "Довжанська капітальна".

"На багатьох шахтах, якими абсолютно не займалися, виникають проблеми з підйомом ґрунтових вод. Зокрема, у Первомайську та Лисичанську після відключення електроенергії через бойові дії почалося некероване підтоплення гірничих виробок та зупинилася вентиляція". 

Багато луганських шахтарів Росія примусово забирає в армію. Вже навіть самі окупанти пишуть, що жінки йдуть працювати у шахти. Це відкритий грабунок української промисловості.

– Лисичанський НПЗ і сєвєродонецький Азот залишалися найбільшими виробництвами на неокупованій частині Луганщини до 2022 року. Який їхній стан зараз? 

– Там ситуація критична. Найперше треба буде розібратися з правом власності: як, куди і кому. Тому що там були корпоративні права, і держава має бути чітким регулятором, що там відбуватиметься.

Щодо руйнувань – Лисичанський НПЗ дуже пошкоджений. Треба буде зрозуміти, що там взагалі вціліло. І чи реально відремонтувати те, що від нього залишилися, чи будувати з нуля.

Нам треба розуміти дві речі: яким буде звільнення Луганщини і що ворог нікуди не подінеться. Маємо чітко визначити зональність безпеки – де і які підприємства розвивати. Найперше, за що будемо братися, – це вода і аграрний сектор. Великі фермерські господарства готові повертатися. А тут виникає питання розмінування. 

"У 40-кілометровій зоні від лінії фронту – усі роботи з відновлення будуть з нуля. Тому що більшість або пошкоджено, або вивезено ворогом". 

Нам доведеться будувати новий регіон.