Випустити "Кракена". Невідомі деталі харківського наступу: фільм ГУР – за хвилину

Найуспішніший український контрнаступ за всю велику війну. Відвойовано понад 8 500 кв. км, звільнено близько 400 населених пунктів. Майже 150 000 місцевих мешканців врятовано. "Ми планували трохи менше, на 2 000 кв. км", – іронізує Олександр Сирський, командувач Сухопутних військ ЗСУ.

Як українським воїнам вдалося здивувати російських окупантів: LIGA.net подивилась фільм Головного управління розвідки Міноборони "Харківський контрнаступ. Земля" і переказує найцікавіші моменти.

"23 ЛЮТОГО МИ ВИДАЛИ ЗБРОЮ ПЕРШИМ ПАРТИЗАНАМ"

Один із основних напрямків ударів під час великого вторгнення російської армії – з Бєлгорода на український Харків.

Невелика відстань – лише 30 кілометрів до російського кордону – давала окупантам примарний шанс на швидке просування Харківщиною.

"Ми все про це знали, – запевняє Кирило Буданов, начальник військової розвідки Міноборони. – У росіян було декілька варіантів реалізації свого задуму. За гарною російською традицією, з усіх варіантів вони вибрали найгірший і найжахливіший. Більшість військового та політичного керівництва хотіла піти іншим варіантом".

Вранці 27 лютого до Харкова за кільцеву дорогу вдалося прорватись кільком колонам російських окупантів. Деякі з них заблукали в житлових кварталах міста. Захисники Харкова вступили в контактні вуличні бої.

Окрім 92-ї Чугуївської механізованої бригади нацгвардійців і щойно сформованих сил ТРО у бій вступили добровольці. Їм не тільки вдалося знищити бронетехніку і живу силу ворога, а і взяти перших полонених.

Після ліквідації ворожого прориву 27 лютого російську армію вдалося вибити і витіснити за окружну дорогу. "Ми заздалегідь прибули до міста, організували рух спротиву. 23 лютого ми видали зброю нашим першим партизанам, які разом із ЗСУ прийняли перший ворожий удар",  – пригадує офіцер спецпідрозділу "Кракен" ГУР МО з позивним "Віто".   

Цей офіцер воєнної розвідки стояв біля витоків загону з харківських добровольців, переважно з колишніх ветеранів полку "Азов", – нового спецпідрозділу. "Віто", як колишній морський спецпризначенець, назвав новий загін іменем морського міфічного чудовиська – "Кракен".

Читайте також: Квиток в один кінець. Фільм ГУР про невідомі деталі вертолітних місій на Азовсталь – за хвилину

ПІДГОТОВКА ДО КОНТРНАСТУПУ

Росія не змогла взяти наскоком Харків. Натомість окупувала третину області – Вовчанский, Куп'янський та Ізюмський райони, – а також прикордонні села на півночі. А сам Харків почала методично руйнувати. Злочини проти людяності окупанти чинили протягом усієї весни та літа.

Тоді ж сили оборони на Харківщині почали вибивати ворога з сіл на півночі та сході від обласного центру. 29 березня бійці "Кракен" за підтримки бронетранспортерів і танків з боями звільнили селище Вільхівка, знищивши до 70 окупантів. Ще зо два десятки потрапили у полон.

Ще через місяць, 29 квітня, було звільнено велике село Руська Лозова на основному автошляху Харків-Бєлгород. А далі – маленьке сусіднє село Питомник, ще відтіснивши росіян від кільцевої дороги Харкова.

Окрім потужного загону "Кракен", на Харківщині протягом літа діяли й малі групи ГУР. Одна з них, "Кедр", 12 липня біля селища Дементіївка за підтримки артилерії Нацгвардії та сил тероборони знищила розвідувальну групу морської піхоти північного флоту ВМС РФ, полонивши Станіслава Трутнєва, бойового водолаза, офіцера 140 загону спецпризначення боротьби з підводними силами.

Читайте також: ГУР: Буданов брав участь у штурмі Руської Лозової і інших операціях. Деталі – після перемоги

ВІД БАЛАКЛІЇ ДО КУП'ЯНСЬКА

Наприкінці літа українська армія спланувала на Харківщині велику контрнаступальну операцію стратегічного рівня. Її очолив генерал-полковник Сирський. "Проблема була в тому, щоб забезпечити наступальне угруповання необхідною кількістю боєприпасів. Люди були готові, їм набридло відступати", – пригадує Сирський.

Командуванню треба було досягти оперативної раптовості. Для цього противника ввели в оману – ніби ЗСУ нарощують сили та готують наступ на півдні. Росіяни перекинули туди додаткові резерви. Натомість українська розвідка зібрала дані, де на Харківщині у ворога найтонша лінія оборони.  

Найбільшим містом на шляху основного удару стала Балаклея. 6 вересня загін "Кракен" пішов у наступ. Спецпризначенці вирішили не штурмувати місто у лоб, а обійти, зайнявши одне за одним невеликі села навколо.

Противник вочевидь не очікував удару на Балаклію – підготовку наступу вдалося зберегти у таємниці. Штурмові підрозділи "Кракена" одразу заволоділи ініціативою, на початку взявши під контроль територію артилерійських складів у Вербівці. Після цього перші штурмові групи зайшли в Балаклію. Кожне просування в місті ретельно продумували й контролювали дронами з повітря.  

Після взяття Балаклії фронт противника на харківському напрямку обвалився. Відкривався шлях на Куп'янськ – важливий залізничний вузол, який був логістичним центром у глибокому тилу армії РФ в Ізюмі.

Західну частину Куп'янська до Осколу брала під контроль 92 механізована бригада. Всі мости через річку у відступі росіяни підірвали. І поки ЗСУ наводили переправи, загін "Кракен" спромігся просочитись єдиною вцілілою вузькою стежиною на східну половину міста.

Перший стрілецький контакт з ворогом відбувся, щойно бійці "Кракен" перейшли міст і зайшли у квартали приватного сектора. Особливо гаряче було у районі віадука через залізничні колії, де було важливо закріпитись, щоб надалі вибити ворога зі станції Куп'янськ-Вузловий.

Російські офіцери тікали й часто навіть не казали своїм солдатам, що українці заволоділи якоюсь ділянкою. Через це ворог часто потрапляв у засідки там, де думав, що наших немає.

Він розповідає, що у сусідньому селі Подоли українські сили організували позицію для "полювання" на російську техніку, яка "заблукала". Наприклад, з гранатомета "вполювали"  російський бронетранспортер.

Частина росіян з бронемашини розбіглися, але всіх їх знайшла смерть. Один з них ховався в туалеті. "Наш побачив, що двері зачинені, але не на клямку, – каже "Скеля". – А у місцевих тут звичка клямку закривати. Ми пару раз туди стрельнули, звідти вивалилося тіло, яке почало тікати, але його дострелили".

 

Українські воїни перегороджували "мінними шлагбаумами" з протитанкових мін місця найбільш імовірного прориву ворожої техніки. Вона або зупинялась і ставала зручною мішенню, або її розносили на друзки. Куп'янська земля була всіяна тілами загиблих росіян.

Окрім загону "Кракен", 92 механізованої бригади та суміжних підрозділів у контрнаступі на Харківщині брали участь добровольці "Іноземного легіону". Ось як про це згадує громадянин Великої Британії з позивним "Сармат":

"Я був надзвичайно здивований. До цього ми перебували на фронті шість-сім місяців і бачили багато воєнних дій за класичною радянською тактикою. А потім розпочалася наша операція. Це була потужна міць артилерії та хлопців з піхоти. Ось чому, я думаю, вона була настільки успішною. Росіяни не стикались з такими діями раніше і не змогли втримати фронт".

Читайте також: "Це було епічно, ми порядно їх вбили". Як Україна звільняла Зміїний: фільм ГУР – за хвилину