"Розділити здобич". Як Україна стала ареною світової війни, яку ніхто не хоче зупинити

Війна опосередковано залучила країни з усього світу – одні допомагають Україні, інші вдають, що пропонують мирні плани, треті отримують з неї вигоду, четверті відправляють зброю, гроші та солдатів Росії, готуючись до війни у себе.

Американські аналітики в статті для Foreign Affairs пишуть, що Європа, яка століттями проєктувала силу, стала тою, на кого проєктують, і в Україні вирішується доля майбутнього світового порядку. LIGA.net переповідає коротко.

Фальшиві пропозиції миру

Вторгнення Росії в Україну стало подією світового масштабу. Мільйони українських біженців втекли до Євросоюзу. Ціни на пальне і добрива різко зросли, стимулюючи інфляцію у світі. Війна порушила виробничі процеси і продаж зерна. Позаяк скоро перетне позначку в три роки, її наслідки лише зростають.

Захід нібито наполягає на справедливості українських військових зусиль, неприпустимості поступатися вимогам Росії, важливості територіальної цілісності та суверенітету України. Проте на ділі підтримка недостатня і спадає.

Страх ескалації наклав обмеження на види зброї, яку західні держави дають Києву, хоча вважають війну екзистенційною для безпеки Європи.

Самообмеження Заходу відчинило двері акторам з-поза Європи.

"Проте жодна країна, група країн чи міжнародна інституція недостатньо потужна, щоб нав’язати припинення вогню в Україні чи врегулювання шляхом переговорів. Але всі хочуть, щоб їх бачили посередниками", – пише видання.

Багато країн приміряють на себе цю роль. Туреччина лобіювала гуманітарні коридори під час облоги Маріуполя та допомагала у переговорах щодо Чорноморської зернової ініціативи, приймала мирні переговори між РФ і Україною на початку війни.

Саудівська Аравія та ОАЕ допомагали в обміні полоненими. ОАЕ стверджують, що їх зусиллями було звільнено 2200 бранців. А Саудівська Аравія у серпні 2023-го зібрала у Джидді близько 40 країн (без Росії), щоб обговорити принципи припинення війни.

У Катарі проходили переговори між Москвою і Києвом про взаємне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі, стверджує Foreighn Affairs.

Багато інших неєвропейських країн, від Китаю до Бразилії, презентували "миротворчі плани". Ця дипломатія примітна не лише тим, що не досягла прогресу, а й масштабом.

Війна в Україні призвела до економічних витрат поза межами Європи. Бути за столом переговорів означає потенційно визначати післявоєнний економічний і геополітичний ландшафт. Це урок Версаля, Ялти й Потсдаму після двох світових воєн, коли учасники ділили здобич. Тож майбутнє післявоєнної України має значення для всіх.

Росії дають людей і зброю

Якщо міжнародна дипломатія ефемерна, то допомога російському ВПК – наочна. Західні санкції не були спрямовані на зміну режиму в Кремлі чи навіть на зміну ціни війни для Росії. Їх сенс полягав у тому, щоб придушити військові зусилля Москви, позбавити її капіталу і технологій, й дати Києву тривалу перевагу.

"Із власних економічних інтересів неєвропейські країни підірвали цей підхід через купівлю російської нафти і газу, сприяючи "обхідній" торгівлі. І врятували Москву. Підкидання рятувальних мотузок економіці РФ зміцнює її військову машину".

Навіть якщо зміцнення російського ВПК – не ціль Бразилії, Індії чи Саудівської Аравії. Але, якби пріоритетом цих країн була поразка Росії, вони діяли б інакше.

Найбільш значущими є країни, які прямо військово допомагають росіянам. Китай дає товари подвійного призначення, від верстатів до чипів, потрібних російським виробникам зброї. Це дає Пекіну значні важелі впливу на війну Росії.

Іран постачає бойові дрони, боєприпаси та балістичні ракети малої дальності. Досі продає зброю, навіть якщо ескалація з Ізраїлем тимчасово обмежила об’єми.

Хоча іранські ракети ще не потрапили на поле бою в Україні, Росія стріляє ракетами з КНДР з початку 2024 року. Пхеньян також передав з половину з тих снарядів, які зараз використовує Росія. Іран і Північна Корея, яких висміювали раніше як "ізгоїв світу", тепер активно формують траєкторію конфлікту.

"Враховуючи важливість людей у війні на виснаження, застосування на полі бою тисяч солдатів із КНДР знаменує чергову ескалацію участі неєвропейців".

Хоча Москва і так має перевагу в людях, вона спалила у війні вже величезну кількість солдатів. Путін не хоче оголошувати нову мобілізацію. Тому за два роки надходили новини про кубинських, індійських і непальських найманців, яких заманила Росія.

Але відправлення корейських сил має інший масштаб. У Заходу мало інструментів, щоб зупинити Пхеньян, який давно ізольований і під санкціями.

Війна повільно перетворилась на світову. Для Китаю, Ірану та Північної Кореї глибша участь в ній допомагає підготуватись до власних воєн, які вони планують колись розпочати. Йдеться не лише про відчутні внески Росії в оборонний потенціал цих країн, щоб відплатити за допомогу, а й про навчання на реальному полі бою – в Україні.

Китайські стратеги вивчають ефективність дронів і систем HIMARS, з якими гіпотетично можуть зіткнутися у війні за Тайвань. Іран отримав захоплені в Україні західні технології, включно з протитанковими й зенітними ракетами, які може вивчати для проєктування своїх аналогів чи розроблення протидії. КНДР банально вчить солдатів – Пхеньян не воював з часів Корейської війни 1950–1953 років.

"Україна стала лабораторією для неєвропейських країн, які обмірковують нові війни", – констатує видання.

Світова війна повертається в Європу

Починаючи з XVI століття, Європа переважно вела війни за межами континенту. Лише за останні кілька десятиліть європейці воювали в Афганістані та Іраку. Донедавна Франція мала війська у Сахелі (регіон Африки на південь від Сахари. – Ред.).

Для НАТО після Другої світової використання європейської сили за межами Європи було потребою Холодної війни. Європейці приєдналися до США у Кореї та В’єтнамі. Воювали у Лівії 2011-го. Штати вітали їх у боротьбі проти тероризму та диктаторів.

Довга історія проєкції влади Європи зумовила світогляд західних столиць, що робить майже неможливим уявлення, що Іран чи Північна Корея можуть визначати європейську безпеку. Тепер те, що колись було неможливим, стало реальністю.

Роль неєвропейських країн у війні в Україні зростає.

Іран і КНДР поділяють антизахідницькі настрої Росії. Багато країн зацікавлені у подальшій війні в Україні. І багато з них мають для цього інструменти.

Якби Росія хитнулася й почала шукати виходу з війни, країни за межами Європи могли б стати важливими для дипломатії. У пошуку угод, ухвалених для України, ЄС і США, не дуже важливо, яка країна стане майданчиком чи який план більш прийнятний.

У Заходу ще є способи обмежити допомогу Росії від Китаю, Ірану і КНДР чи збільшити ціну за її надання. Але найкращий захист від ерозії безпеки Європи – розумна і терпляча підтримка України. Особливо з огляду на те, що військова прихильність США до України, мабуть, зменшиться під час другого терміну Дональда Трампа.