Різдво під час війни. Епіфаній провів перше богослужіння в лаврі: як це було

"Я не міг взяти слухавку. Це ж історичний момент. Вперше за понад 300 років. Епіфаній уже всередині. Людей у храмі – все забито", – каже у смартфон високий чоловік біля входу в Успенський собор. Видно лише його очі: бо на голові – шапка, на обличчі – балаклава.

Кількома хвилинами раніше митрополит Епіфаній заїхав на територію лаври зі сторони Економічної брами, перетнув бокову площу, повз табличку з написом "Успенський собор зачинено", і увійшов до храму через головний вхід: "Христос народився". – "Славімо його".

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

Попри ускладнену процедуру перевірок, – всі охочі потрапити на богослужіння ПЦУ мали пройти через металошукачі, - Успенський собор забито вщент, "хвіст" із вірян тягнеться аж на вулицю. Для тих, хто не вмістився всередині, на площі встановлено великий екран із трансляцією.

Понад дві години, у мороз -9 градусів, сотні людей слідкують за прямим ефіром, обступивши півколом екран. Вперше за кілька століть українська Церква як правонаступниця давньої Київської Митрополії проводить богослужіння в головному храмі Києво-Печерської лаври.

"Сьогодні тут і віряни, і атеїсти, і агностики", – жартують на площі.

"Я особисто знайомий із деякими єпископами з ПЦУ, – чоловік поважного віку киває на екран, де митрополит Епіфаній та єпископи ПЦУ. – Один жив на моїй дачі, в хаті в селі, не буду казати, де. Ми вигнали російського попа, пиятика, і там організували українську церкву. Це ще як Філарет був".

Це – рухівець, екснардеп Євген Жеребецький. "Я взагалі греко-католик. Але я прийшов сюди. Бо це велика перемога, – пояснює він LIGA.net. – Іноді, потрапляючи у центр таких визначних речей, не виходить самоусвідомити момент. Це як народження дитини. Спочатку тільки пелюшки та ванночки. І тільки потім, із часом, розумієш: колосально".

Читайте також: Вселенський патріарх Варфоломій передав щире благословення українському народу

До цього моменту у Верхній лаврі господарювали "попи", додає пан Євген:

– Чиста московщина. Я колись жив у Москві, ходив у їхні собори. Вони дуже агресивні. І тут, у лаврі, щось подібне було… Це трагедія. У нас лавру тупо відібрали. І реакція держави… Всі вважали за непотрібне втручатися. Бо ці попи, вони ж всі при погонах… Можна багато претензій мати до Порошенка, але крок із Томосом – йому багато проститься за це.

Напередодні намісник лаври Павло (Лебідь) на проповіді назвав повернення двох соборів державі – силовим захопленням, а Епіфанія – антихристом, але "не благословив" прибічників УПЦ МП "іти віроломно на смерть" – бо ще "не час". "Нас было 10 000, их 1000. Но у них автоматы, у них пистолеты. Я не настолько глупый", – сказав він (мова оригіналу).

Через ризик провокацій дорогу від Успенського собору до Нижньої лаври, де осіла УПЦ МП, перекрито. Силовики взагалі на кожному кроці: на чергування вивели близько 3000 поліціянтів. У самому соборі, де правив Епіфаній, у натовпі вірян – чоловіки у цивільному, але зі "спіральками" у вухах. Такі використовують спецслужби та бодигарди.

Cлів, що лунають в Успенському соборі, лавра, певно, ще не чула.

Україна не хотіла цієї війни, нагадує Епіфаній: "Як народ, ми прагнули мирно жити, маючи згоду з усіма. Але ворог підступно порушив мир і вторгся на нашу землю, проливаючи кров, сіючи смерть, бажаючи знищити нашу державність". Та ворог обов'язково зазнає поразки у війні, оскільки "правда на нашому боці, а де правда – там Бог".

Промову Епіфанія уважно слухають десятки військових.

"У мене поранення, я їду на відпочинок додому, – каже LIGA.net молодий військовий Юрій, його права рука перемотана вже посірілим бинтом. – О 23:00 у мене поїзд на Львів. Я дуже радий, що побував тут. Христос народився, наш спаситель. Він ще покаже, блін, всім".

"Це велике свято. Давно треба було. З Дня Незалежності. Як можна було допустити, що досі на території України росіяни вважають святині України – своїми і досі тут правлять?" – ділиться враженнями з LIGA.net військовий Михайло. Він – вірменин, живе у Києві з 1993 року: "Сина свідомо віддав до української школи. Він має знати, хто у нього в крові: українець, вірменин. Там немає нічого кацапського".

З першого дня великої війни Михайло пішов на фронт добровольцем, все літо воював у Харківській області: "Дуже великі втрати, таких хороших хлопців втратили. Що вражає – місцеві здали. Що ближче ми до кордону рухались, тим…" Він переривається, але за хвилину таки продовжує: "Це дико. Не розумію, як то: жити на своїй землі і своїх же зраджувати".

"Просто так вийшло, – резюмує Михайло. – Де Росія – там завжди смута. Але тепер нарешті окупант показав своє обличчя. А лавра буде за нами".

"Перемога буде за нами. Тому що ми всі разом. Тому що вся держава, весь наш народ об’єднаний, як одне ціле. А Росія хай розпадеться", – намагаються сказати, перебиваючи одна одну, чотири жінки у яскравих хустках. Приїхали з-під Бучі: Тамара, Галина, Галина та Ольга.

"Щоб вона осяяла, ця Різдвяна зірка, над всіма нашими воїнами, – починають плакати. – І над всіма, хто помагає Україні вистояти у цій великій боротьбі. Весь світ із Різдвом Христовим. Дякуємо вам за вашу підтримку. Без вас нам було би тяжко. Низенький усім наш український уклін. Ми знаємо, що Ісус народився, і славімо його".

Дивіться також: Глава ПЦУ Епіфаній провів Різдвяну службу в Києво-Печерській лаврі — відео