Референдум друзів Путіна у Венесуелі. Що далі та які ризики щодо України (а вони є)

Президент Венесуели Ніколас Мадуро розгойдує 100-річну територіальну суперечку з Гаяною. Зарано прогнозувати, чи переросте це у війну. Але потенційний конфлікт у Латинській Америці несе ризики для України.

"Венесуела – це прямий союзник Росії. Кожну абсурдну заяву Мадуро робить для Росії або для Китаю", – каже LIGA.net Олександр Сливчук, координатор програми співпраці з Іспанією та Латинською Америкою у Центрі трансатлантичного діалогу.

Чому виникли претензії Венесуели до Гаяни, чи є можливим військовий конфлікт і які його ризики – коротко на LIGA.net.

ЩО СТАЛОСЯ. 3 грудня у Венесуелі за ініціативи Мадуро відбувся референдум щодо Ессекібо. Це – порослий густими джунглями й багатий на нафту регіон у сусідній Гаяні. Він становить 2/3 площі країни та є домівкою для 125 000 із 800 000 гаянців.

На референдумі було п’ять питань.

Ключові – відмова від юрисдикції Міжнародного суду ООН над питанням Ессекібо. А також – пропозиція "створити державу Гуаяна-Ессекібо" та включити її "до карти венесуельської території".

Останнє формулювання викликало тривогу в уряду Гаяни. Там назвали його фактично спробою анексії та екзистенційною загрозою.

Наступного ж дня після референдуму уряд Венесуели заявив, що всі п’ять питань підтримали понад 95% учасників плебісциту. А Мадуро назвав результати приголомшливою перемогою.

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО. Мадуро підняв тему Ессекібо першою чергою через внутрішню ситуацію, переконує LIGA.net Олександр Сливчук.

У 2024 році у Венесуелі мають відбутися вибори. США обіцяють послабити санкції проти нафтового сектору країни, якщо вибори будуть чесними і до них допустять опозиційну кандидатку – Марію Коріну Машадо.

"Мадуро ризикує програти вибори, – пояснює Сливчук. – Одна з теорій – що він хоче маленьку переможну війну. Не якесь велике вторгнення, але він повинен показати населенню якусь перемогу".

Машадо консолідує довкола себе опозиційний електорат – і є реальною загрозою для Мадуро, додає LIGA.net Наталія Шевченко, директорка програми Латинської Америки та Карибського басейну в Українській призмі та доцентка КНУ.

За допомогою референдуму Мадуро хоче протестувати, чи здатен мобілізовувати електорат і впливати на нього, переконана вона: "Це характерно для авторитарних режимів Латинської Америки – харизматичних каудильйо, які неодноразово були при владі".

Референдум також залишає Мадуро механізм відтермінування виборів, додає доцентка. Наприклад, загострити ситуацію – і оголосити воєнний стан у країні або в прикордонних штатах.

Екзистенційною загрозою для Мадуро є і сама Гаяна, каже Шевченко. ВВП країни з 2019-го до 2022-го зріс з $4,3 млрд до $15,3 млрд. Тобто бідні венесуельці бачать поруч країну, яка теж має значні поклади нафти і показує успішність.

Потенційно Гаяна може стати ще більшою загрозою для Мадуро, вважає доцентка. Країна є дуже малонаселеною (всього 800 000) і потребуватиме міграції, зокрема фахівців у нафтовій галузі.

"Венесуела може стати донором такої трудової імміграції, – пояснює Шевченко. – З одного боку, це буде черговою репутаційною втратою для Мадуро. З іншого – це потенційний осередок венесуельської діаспори за межами Венесуели".

ЩО ДАЛІ. Офіційне оголошення результатів референдуму може статися між 8 грудня і січнем. А поки Мадуро дивитиметься на реакцію, вважає Шевченко: "Цим, напевно, він займатиметься найближчий місяць. І в цей час не варто очікувати якихось виходок".

Головне питання – чи наважиться Мадуро на війну.

Венесуельська армія має переважно радянську та російську зброю, каже Сливчук: "По суті – маленька копія російської армії. Венесуельці говорять, що їхні збройні сили в дуже поганому становищі… Але армія Гаяни – зовсім крихітна. Це маленька [за населенням] країна. В розстановці сил Гаяна програє".

Потенційні бойові дії будуть ускладнені густими джунглями Ессекібо, водними перешкодами, додає Шевченко. Війну доцентка вважає малоймовірною.

Сливчук очікує максимум на прикордонні сутички: "Вони і зараз відбувалися, але щось велике – навряд чи [буде]".

Якщо конфлікт все ж станеться, то в залежності від масштабів він може нести декілька ризиків для України:

1. Потенційна війна у багатому на нафту регіоні може шокувати ринок – зменшити пропозицію і підняти ціни на енергоносії.

Для Росії – це нагода заробити від продажу нафту. Для США і Європи – це соціальна та політична проблема, адже ціни на пальне є важливим фактором у впливі на рейтинг влади.

"Я думаю, що Штати абсолютно не зацікавлені, щоб це відбулося", – каже Сливчук.

2. Росія прямо не підтримуватиме Венесуелу, вважає Шевченко: "Але Москва буде спостерігати та потирати ручки".

А також намагатиметься розігрувати карту на підрив міжнародних інституцій. Заявляти, що вони нібито є "породженням несправедливого світоустрою з домінуванням Заходу".

"Рука Москви активно проглядається у формулюванні питань референдуму, – каже Шевченко. – Принаймні трьох з них: підрив юрисдикції Міжнародного суду ООН, невизнання історичних домовленостей 1899-го і 1966 років".

3. Якщо конфлікт буде тягучим, то це відвертатиме принаймні медійну увагу від російсько-української війни.

Але некоректно порівнювати потенційний конфлікт Венесуели та Гаяни з ситуацією на Близькому Сході, де Ізраїль воює з ХАМАС, зауважує Сливчук.

"Прикордонний конфлікт Венесуели і Гаяни не спровокує нічого. Я не вірю, що це може якось вплинути на США, – каже він. – Ні Гаяна, ні Венесуела не є союзниками Штатів, як Ізраїль чи навіть Україна. І я думаю, активнішою буде Бразилія, аніж США".

Потенційна війна може, навпаки, призвести до закріплення іншого наративу, вважає Сливчук. Якщо не припинити авторитарні війни в Україні і в Ізраїлі – то це пошириться по світу.

"Часто цей аргумент не сприймали, бо вважали, що війна в Україні зрозуміла і чимось спровокована. Ізраїль – також, – підсумовує Сливчук. – Але війна в Венесуелі – абсолютно новий кейс, який показує, що авторитарні лідери, коли бачать відсутність покарання, можуть приймати такі рішення".