"Помінялися місцями". Як Європа готується до війни НАТО з Росією

НАТО проводить найбільші з часів холодної війни навчання Steadfast Defender 2024: до травня 90 000 військових відпрацьовуватимуть сценарій нападу Росії. Глава військового комітету НАТО Роб Бауер закликав цивільних бути готовими до конфлікту з РФ.

Дедалі більше політичних лідерів Європи прямо заявляють, що Росія становить для них безпосередню загрозу.

"Після всіх політичних розмов про "втому" й "переговори" перед Різдвом маятник хитнувся назад", - каже LIGA.net керівник дослідницької групи безпеки й оборони Норвезького інституту міжнародних відносин (NUPI), доктор Карстен Фрііс.

Тепер країни Балтії та Скандинавії – "східний фронт" на шляху старої загрози, додає LIGA.net викладач військової стратегії Університету оборони Швеції, підполковник Йоакім Паасіківі.

"НАТО створили для стримування Радянського Союзу, – каже він. – Ми повертаємося до цієї ж загрози під іншою назвою – Росія".

Чи дійсно Європа "прокидається", що НAТО може (чи не може) протиставити силам Росії та як усе це вплине на підтримку України?

"Тривожний будильник" для Європи

Схоже, політичні та військові лідери ЄС і НАТО погодили свої меседжі щодо загрози з боку Росії на початку 2024 року, розповідає LIGA.net аналітик брюссельського Королівського інституту міжнародних відносин "Еґмонд" Свен Біскоп: "Я оцінюю, що це зміцнює політичну, фінансову й суспільну рішучість інвестувати в оборону".

Більшість європейських лідерів справді розглядають Росію як головну загрозу європейській безпеці, але для різних країн цей "тривожний будильник" задзвонив у різний час, додає LIGA.net Іво Юурвее з Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS) Естонії.

В Естонії, за його словами, це відбулось після підтримуваних Росією заворушень і кібератак у 2007 році. Деякі країни "прокинулися" після агресії Росії проти Грузії у 2008 році. Багато хто – лише після нападу на Крим або навіть пізніше – після лютого 2022 року.

Але до 2022 року ще можна було припустити, що Росію може стримати велика кількість жертв, додає Юурвее. Навіть Радянський Союз під час війни в Афганістані чутливо ставився до своїх втрат. Сьогоднішня Росія – очевидно, на них не зважає.

Також стало ясно, що санкції, хоч і мають певний ефект, не зруйнували російську економіку чи її бажання продовжувати війну.

На позицію Заходу впливають одразу кілька факторів, додає LIGA.net ексміністр закордонних справ Павло Клімкін.

По-перше, на рівні військових і представників безпекового сектора з'являється усвідомлення, що жодних формальних або неформальних червоних ліній – немає.

По-друге, в Європі росте розуміння, що в Штатах може бути все, що завгодно – Трамп, не Трамп. У якийсь момент Європа має взяти на себе набагато більшу відповідальність, – каже Клімкін. – До цього Європа не готова. Але, не виключаю, доведеться".

По-третє, все це відбувається на дуже нервовому, часто – популістичному політичному фоні в ЄС, каже ексголова МЗС. Але серед політиків і частини військового середовища також з'являється відчуття, що колись ставки можуть бути підняті.

Разом з тим значно серйозніше до російської загрози ставляться країни Балтії та Скандинавії: "Північна Європа зараз відіграє ту роль, яку колись відігравала Центральна. Вони певним чином навіть помінялися ролями", – переконаний він.  

Читайте також

Що буде, якщо Кремль зважиться атакувати НАТО

Зараз можливість нападу Росії на одну з країн НАТО невисока, вважає норвезький аналітик Фрііс. Однак безперервні російські кампанії впливу, шпигунство, цифрові атаки триватимуть і, ймовірно, будуть посилюватися з початком виборчих циклів на Заході.

Ризик російської агресії невеликий ще й тому, що Росія зв’язала свої маневрові підрозділи в Україні, погоджується Юурвее.

Тож багато залежить від того, чим закінчиться війна в Україні, й від того, у якому стані тоді опиняться російські військові сили.

Зараз усе, що виробляє російський військово-промисловий комплекс, спалюється в Україні, погоджується Паасіківі.

Якщо ситуація в Україні погіршиться, росіяни зможуть нарощувати свої збройні сили й матимуть певний надлишок військової техніки. І тоді вони стануть реальною загрозою, додає підполковник шведської армії. Питання лише в тому – коли вони зможуть атакувати.

Найсумніше у стані європейських збройних сил, на його думку, – це гостра нестача оборонних можливостей, які потрібно нарощувати, щоб "бути готовими раніше, ніж росіяни".

Коли/Якщо Росія все ж зважиться напасти на одну з країн НАТО – вона неминуче програє, погоджуються всі опитані експерти.

"НАТО набагато сильніший, коли йдеться про звичайні озброєння. Навіть якщо ми витратили багато боєприпасів в Україні, технологічна перевага залишається на боці НАТО", – переконує Фрііс.

Ризик полягає в потенціалі ядерної ескалації за такого сценарію, додає аналітик Норвезького інституту міжнародних відносин. Цього ніхто не хоче, однак в драматичних обставинах часто ситуація розвивається власною динамікою, з якої важко вирватися.

"Якщо порівнювати загальний військовий потенціал НАТО і Росії, то немає сумнівів – НАТО переважає багаторазово. Питання може бути в тому, чи зможе Росія створити локальну й тимчасову перевагу в якомусь конкретному регіоні", – погоджується Юурвее.

Або чи вдасться росіянам розколоти Альянс, додає Паасіківі: "Що буде після січня 2025 року з новим президентом США? А з паном Орбаном і паном Фіцо, які повторюють Путіна в Європейському Союзі та НАТО? Тож питання в тому, будемо ми єдині чи ні".

"Немає згуртованості – тоді немає й статті 5, – пояснює він. – Якщо росіяни будуть боротися з окремими європейськими країнами або групою країн, то вони, очевидно, матимуть більше шансів, ніж якщо вони будуть боротися з Альянсом за підтримки США".

Сценарії розколу можуть бути різні. Один з варіантів – росіяни починають тиснути на острови Шпіцберген в Арктиці.

"Ці острови є норвезькими, але вони демілітаризовані, – пояснює Паасіківі. – Якщо росіяни щось роблять на Шпіцбергені, це проблема для тих, хто зацікавлений в Арктиці: це США, Канада, Велика Британія, Норвегія, скандинавські країни. Але чи буде це проблемою для Туреччини, Чорногорії чи решти Aльянсу?"

"Ідуть рука в руку". Як нарощування власної обороноздатності вплине на підтримку України

Розбудова Європою власної оборони не вплине на підтримку України партнерами, переконаний брюссельський аналітик Біскоп.

"Вони йдуть рука в руку, – пояснює він. – Об’єднавши необхідні замовлення як для оснащення України, так і для переоснащення себе, ми маємо зробити для нашої оборонної промисловості більш економічно вигідним розширення виробничих ліній".

За його словами, до 2026 року витрати Норвегії на оборону мають досягти 2% ВВП. Очікується додаткове збільшення після нового довгострокового плану, над яким зараз працює уряд.

Естонія також нарощує темпи зміцнення власної армії – зараз на це віддають щорічно близько 3% ВВП. Разом з тим країна все ще знаходить ресурси, аби 1% ВВП направляти на підтримку України.

"Звичайно, це важкий тягар для наших платників податків, – визнає Юурвее. – Однак усі усвідомлюють цю потребу: бо свобода – неоціненна. Наприклад, зараз учителі по всій Естонії страйкують, вимагаючи підвищення зарплати. Було багато дискусій, де взяти гроші, але ніхто не пропонував зменшити оборонний бюджет".

Швеція також працює над зміцненням військового потенціалу. Але, як каже Паасіківі, оборонні потужності країни – це військовий бонсай: "Має гарний вигляд. Добре зберігається. Але дуже маленький".

Підтримка України Швецією буде хоч і невеликою, та все ж стабільною, запевняє він: "Поки Україна бореться за виживання, незалежність і свободу, Росія для нас менша загроза. Якщо ми покинемо Україну вмирати, доведеться битися самим".