"За сценарієм Маріуполя". РФ захопила 90% Луганщини, але західна зброя – вже у захисників

З перших днів великої війни Луганська область зазнає постійних атак із боку російських окупантів. Якщо 24 лютого українська влада контролювала 70% території області, то тепер – лише 10%.

"Луганська область зараз – такий самий форпост, як свого часу був Маріуполь, – каже LIGA.net очільник Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай. – Третій місяць ми тримаємо величезну купу російських військ і не даємо їм пройти повз нашу область".

Окупанти методично знищують центр області – місто Сєвєродонецьк, який ризикує повторити долю Маріуполя. Наскільки критична ситуація, як виживають місцеві мешканці, що відмовились від евакуації, і скільки Україна "триматиме" місто, – в розборі LIGA.net.

Читайте нас в Telegram: перевірені факти, тільки важливе

"ЛЕГШЕ ПОРАХУВАТИ ЦІЛІ БУДИНКИ, НІЖ ПОШКОДЖЕНІ"

Ситуація в області ускладнюється з кожним днем. Війська РФ обстрілюють всю без виключення підконтрольну Україні територію. Це Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Гірська громада та територія вздовж дороги Лисичанськ-Бахмут. Окупанти знаходяться з різних боків на відстані пяти км від Сєвєродонецька, каже Гайдай. Зараз "Сєвєр", як його називають місцеві, обстрілюється набагато частіше, ніж ще тиждень тому.

"Луганська область зараз – такий самий форпост, як свого часу був Маріуполь, – говорить Гайдай. – Третій місяць ми тримаємо величезну купу російських військ і не даємо їм пройти повз нашу область".

Минулого тижня на Луганщині з'явилась своя "Чорнобаївка". Намагаючись прорватися через річку Сіверський Донець у районі Білогорівки, росіяни втратили близько 100 одиниць техніки та до 1000 військових. "Там валяється величезна кількість загиблих орків, яких навіть не можна забрати через постійні обстріли. Понтони, військові катери, танки й БТРи – знищені", – розповідає Гайдай.

Поки росіяни залишили спроби форсувати район Білогорівки, але ЗСУ готові до того, що окупант захоче ще раз наступити на ті ж граблі.

Сєвєродонецьк – під постійним артилерійським та авіаційним ударом.

Ще гірша ситуація – в Попасній, Щасті та Рубіжному, які нещодавно були окуповані російською армією. В Рубіжному через обстріли немає майже половини міста, в Попасній – 80%, каже Гайдай.

ЕВАКУАЦІЯ (НЕ)МОЖЛИВА

На підконтрольних територіях залишились близько 50 000 людей. Тільки в Сєвєродонецьку до 24 лютого проживали до 135 000. Зараз обласний центр нараховує щонайбільше 15 000 місцевих мешканців.

Більшість із них проживають на постійній основі в бомбосховищах та підвалах. "Ми заїжджали в усі укриття, спілкувались із людьми й просили виїжджати. Але вони вперто сидять", – розповідає Гайдай.

Мотивація у людей різна. "Хтось думає, що зможе пересидіти, маючи досвід 2014 року. Хтось вважає, що йому нікуди їхати, – пояснює Стрюк. – Хтось не може залишити близьких, які навідріз відмовляються виїжджати або фізично не можуть цього зробити. А є люди, які свого часу не захотіли евакуюватися, а зараз вже банально бояться їхати".

На жаль, є частина (але невеличка) мешканців, яка не їде, бо чекає приходу "руського миру", зізнається Гайдай.

Евакуація з кожним днем стає все небезпечніша. Але волонтери постійно шукають людей, які змінили думку і хочуть виїхати. У разі згоди таких людей забирає патрульна поліція і організовує евакуацію.

17 травня, попри те, що автобус потрапив під обстріл російських "градів", вдалося евакуювати 36 жителів Лисичанська та Сєвєродонецька.

"Два тижні тому, коли Білогорівку обстрілювали, ще була можливість евакуювати. Нам сказали, що там є 300 людей, готових виїхати, – згадує Гайдай. – Ми організували декілька автобусів, поїхали поліцейські, мій заступник. Виїхало тільки 49. Тепер ті, хто лишився, пишуть і телефонують із проханням забрати. Але туди вже неможливо доїхати".

В Сєвєродонецьку вже тиждень немає світла та води, газопостачання.

Воду частина мешканців набирає в колодязі на території одного з храмів, розповідає LIGA.net сєвєродончанин Ігор. Нам вдалося поспілкуватися з ним попри те, що місто вже понад тиждень живе без зв'язку. Сьогодні він частково з'явився завдяки підключенню до електроенергії Лисичанська, і відлуння досягає окремих точок Сєвєродонецька.

Через годину після розмови з Ігорем внаслідок бойових дій поблизу Лисичанська була знеструмлена остання велика підстанція – тож тепер Луганщина остаточно залишилась без світла. Ремонт наразі неможливий.

Телефон Ігор заряджає від ліхтарика на сонячній батареї, там є USB-порт. "Готуємо на багатті. Хтось носить дрова, хтось коле. Сьогодні смажили хека", – розповідає він. Укриттів поруч немає: "В будинках є підвали з одним виходом, але до них треба ще добігти. Тому ніхто нікуди не йде".

Гуманітарку на його будинок привозили декілька днів тому. Попередній підвіз був на початку травня. В наборах – рис, макарони, паштет, згущене молоко. У людей є ще старі запаси, тому їжі поки вистачає.

Гуманітарна ситуація в місті складна. Обстріли доріг ускладнюють підвіз гуманітарної допомоги. "Є запаси гуманітарки, але ми вимушені обмежувати їхню видачу, – каже Стрюк. – В нас є перелік адрес, де є накопичення людей і сховищ. Намагаємось забезпечити всіх рівномірно".

Адресно розвозити гуманітарку майже неможливо, зізнається Гайдай: "Бо ми давно втратили б всі автобуси та водіїв. По Сєвєродонецьку автомобіля вистачає на три-чотири дні".

Три дні поспіль окупанти гатили по сєвєродонецькій лікарні та зруйнували декілька корпусів. Тому лікарі потроху виїжджають, – немає сенсу залишатися, каже Гайдай. Але мінімальна кількість лікарів у місті є.

З ліками поки особливого дефіциту немає, запевняють чиновники. Хіба що з окремими видами інсуліну, але загалом препаратів достатньо.

У місті фіксуються випадки мародерства. Переважно грабують продуктові склади, розповідає Ігор. Він особисто був свідком пограбунку винного складу: "Алкоголь везли тачками". Частина мародерів, каже, виправдовується: мовляв, "якщо не ми, то завтра це зроблять росіяни".

"ІНОЗЕМНА ЗБРОЯ ВЖЕ У ЗАХИСНИКІВ ОБЛАСТІ"

За даними американського аналітичного центру Institute for the Study of War, Росія не може оточити Збройні сили України від Донецька до Ізюма, тому вирішила зосередитись на окупації Луганської області.

Ще на початку травня Гайдай припускав, що в Луганській області й Сєвєродонецьку, зокрема, росіяни захочуть повторити маріупольський сценарій. Адже зараз центр області методично знищується, а на його території знаходиться величезне стратегічне підприємство Азот, яке виробляє азотні добрива і входить до хімічного бізнесу Group DF Дмитра Фірташа. 17 травня окупанти вчергове його обстріляли.

За словами Гайдая, на підприємстві хімікатів небагато завдяки тому, що Азот останнім часом не працював на повну потужність. "Звичайно, нічого доброго не буде, якщо снаряд влучить у якусь цистерну. Але критичних руйнувань або отруєння повітря не буде", – запевнив він.

Щодо долі самого Сєвєродонецька, то проти Маріуполя його захищати складніше, каже чиновник.

Морально люди готові до всього, каже сєвєродончанин Ігор.

"Частина людей доходить до стадії, коли їм вже начхати, хто прийде. Головне, щоб був мир. На цьому фоні все частіше виникають суперечки, – розповідає він. – Тут одна прихильниця "руського миру" заявила, що незабаром буде гуманітарка з Бєлгородської області й взагалі наші вже склали зброю. І це не дивлячись на те, що її квартиру в Сєвєродонецьку розбомбили. Але в черзі за українською гуманітаркою стоїть перша".

Поки ЗСУ триматиме лінію оборони, місцева влада вивозитиме людей і завозитиме товари першої необхідності, переконує Гайдай. Ситуація може бути переламана на користь України: захисники Луганської області, за словами чиновника, нарешті отримали іноземне озброєння.

17 травня армія РФ зазнала втрат біля селища Сиротине, яке знаходиться за п'ять кілометрів від Сєвєродонецька, та була вимушена відступити.

"Відходити ніхто не збирається, – запевняє Гайдай. – Поки тримався Маріуполь – це давало час, щоб підтягнулась техніка. Ми також тримаємо лінію оборони та чекаємо, поки під'їде достатня кількість техніки й війська звільняться десь на харківському напрямку. Бігти ніхто не буде".

Читайте також: Сергій Гайдай: РФ завалює лінію фронту "гарматним м'ясом". Їхня мета – Сєвєродонецьк