Напередодні великої битви. Як Росія втрачає вогневу міць, а Україна нарощує

Воєнна підтримка Заходу зростає у геометричній прогресії. Загальна сума чотирьох пакетів допомоги тільки від США за грудень-січень – понад $6 млрд. На наступній зустрічі міністрів оборони у форматі "Рамштайн" Україна розраховує отримати 180 винищувачів F-16 загальною вартістю $29,25 млрд. Проте постачання зброї розтягнуті у часі.

Чи достатньо цієї допомоги? Агресор від самого початку великої війни мав значно більший воєнний потенціал. Як із того часу змінився мілітарний баланс і з чого взагалі складається формула перемоги для України – у розборі LIGA.net.

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

Що таке 300 танків

300 танків – лише один із пунктів списку Залужного. А сам список стосується лише певного етапу війни. Завтра тему танків затьмарять літаки. Післязавтра – ракети великої дальності або повідомлення з тих чи інших ділянок фронту.

Новини складаються в тенденції, тенденції в загальну картину. І це картина майбутньої перемоги. Не просто як омріяної мети, а як математичного результату зусиль, які вже докладені або будуть докладені протягом найближчих місяців. Але спочатку про танки.

Розвиток подій на фронті протягом першого року великої війни можна охарактеризувати як чудо. Якщо спробувати розкласти це чудо на складові і одну з цих складових назвати "танки", то картинка буде епічною.

На початку вторгнення на озброєнні України було 850 танків, у Росії – 3300. За шість місяців ЗСУ вщент розбили елітне військове формування під назвою Перша гвардійська танкова армія Росії. За даними Генштабу ЗСУ, окупанти втратили понад 3000 танків.

Навіть якщо ми розділимо цю кількість навпіл або скористаємося цифрами порталу Oryx, який фіксує виключно ті втрати, які підтверджені фото- або відеоматеріалами, отримаємо фантастичні показники. Зокрема, знімки Oryx підтверджують знищення понад 2000 російських танків. Для порівняння: на озброєнні таких країн, як Німеччина або Франція, всього 220-240 танків.

Протягом року українські війська також втрачали важку броньовану техніку. Якщо вірити знімкам Oryx, мова йде, зокрема, про 450 танків. Проте ці бойові втрати були компенсовані трофейними машинами – таких понад 500.

Але у плануванні воєнних операцій не можна покладатися на дива. Щоб щось планувати, прогнозувати або просто уявляти загальну картину, варто дізнатися про поточну арифметику: яким сьогодні є мілітарний баланс сторін, що воюють. І як зміниться цей баланс у найближчій перспективі завдяки "леопардовій коаліції", переходу найбільшого російського танкового підприємства "Уралвагонзавод" на три зміни та іншим чинникам.

Підписуйтесь на наш Instagram: корисні пояснення актуальних тем

Безкрайні кладовища

Специфіка воєнної статистики, яку можна знайти у відкритих джерелах, в тому, що вона не точна. Ця неточність – ґрунт для маніпуляцій. Тому варто почати з головної "неточності", тобто з питання: скільки танків у Росії? 

Достеменної і, тим більше, офіційної інформації з цього приводу не існує. Є або узагальнена інформація щодо кількості броньованої техніки, або оцінні судження, або приблизні дані неурядових організацій.

За різними оцінками, на балансі Міноборони РФ перебуває від 10 000 до 17 000 танків. Важливе уточнення: не на озброєнні, а саме на балансі, тобто у резерві – на базах зберігання десь за Уралом. Частково – у законсервованому стані.

За консервативними висновками дослідницького центру The Military Balance, напередодні вторгнення на балансі Міноборони РФ перебувало 10 200 танків. Цей парк, на думку аналітиків The Military Balance, здебільшого складається з Т-72, Т-80 та Т-90. Логічне питання: де ці запаси зберігаються? І тут починається найцікавіше, оскільки такий обсяг металу неможливо приховати.

Переважна кількість російської техніки стоїть просто неба на кількох центральних базах резерву танків (ЦБРТ) та базах зберігання та ремонту військової техніки (БЗтРВТ), розкиданих від Єкатеринбурга до Комсомольська-на-Амурі. Ці грандіозні об’єкти легко побачити на Google maps. І не тільки побачити, але й порахувати та провести загальний Due Diligence – оцінити технічний стан та умови зберігання.

Загальне враження: безкраї танкові кладовища. Але супутникові знімки свідчать, що вмирати на ці кладовища танки приходять своїм ходом. Ба більше, невелика кількість бойових машин зберігається не просто неба, а у ангарах. Отже, теоретично, частина з них залишається боєздатною, а частина буде здатна пересуватися і стріляти після певних технологічних процедур.

У серпні минулого року, відштовхуючись від супутникових знімків, військовий експерт Ігор Михайленко провів дослідження танкових кладовищ агресора (ЦБРТ та БЗтРВТ) та встановив наступне.

Порівняно боєздатних машин – 2075. Вони потребують технологічного обслуговування, після чого можуть поступити на озброєння. Більш-менш придатні до експлуатації вже сьогодні лише 886 танків. Частина з них – раритетні вироби, розробки 1960-х – Т-62. Також на згаданих об’єктах є ангари. Загальна чисельність танкомісць в ангарах – 1330. Але ми не знаємо, чи заповнені ці ангари і якою саме технікою.

Все інше – сировина, з якої можна щось зробити за умови значних інвестицій. За оцінкою Ігоря Михайленка, ще 1304 танки можна відновити на танкоремонтних заводах. Але це питання місяців, а можливо і років. 2299 танків – повний металобрухт. Значна частка з цієї кількості перебуває у розчленованому вигляді: башта окремо, корпус окремо.

Щоб вони їздили та стріляли, потрібно підтримувати цілу галузь промисловості. Все це морально застаріла техніка, якій місце скоріше у музеях, ніж на сучасній війні. Отже, ніяких міфічних 10-15-17 000 танків у росрезервах немає. Але є ще виробництво.

Підписуйтесь на розсилки LIGA.net – тільки головне у вашій пошті

Виробництво і "передовики"

Російський ОПК сьогодні працює у посиленому режимі. За словами директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака, найбільше танкове підприємство країни-агресора (Уралвагонзавод) не тільки працює цілодобово, але й залучає ув’язнених. Росіянам доводиться шахрайським чином долати санкційні бар’єри.

Але навіть працюючи в авральному режимі, танкові російські заводи здатні будуть компенсувати бойові втрати техніки протягом кількох років. До повномасштабного вторгнення заводи РФ випускали 200-220 танків на рік. Отже, щоб випустити 1500 танків рівня Т-72 потрібно близько 7 років.

З великою ймовірністю на перебіг бойових дій у 2023 році нові російські танки не вплинуть. Навіть якщо корпорація "Ростєх" збільшить виробництво в 1,5-2 рази. А зробити це, враховуючи санкції, вкрай складно.

Немає сумнівів у тому, що агресор намагатиметься поповнити свій танковий парк завдяки країнам-ізгоям. Але і це вичерпний ресурс. Якщо вся "леопардова коаліція", що складається з кількох країн НАТО, обіцяє у найближчій перспективі надати Україні 144 танки, то можна уявити, з якими надзусиллями країна-агресор збиратиме металобрухт радянського зразка у різних куточках Азії і Африки.

Ось, власне, з цього всього і складається танковий резерв імперії.

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

Реальна тисяча

Після останньої зустрічі у форматі "Рамштайн" президент Володимир Зеленський в інтерв’ю німецькому телеканалу ARD заявив, що окремі постачання по кілька танків західними країнами не вирішують проблему, "якщо у Росії танків тисяча".

Схоже, що це була не просто фігура мови. Не виключено, що 1000-1500 одиниць боєздатних танків – це і є та кількість, яку здатна підтримувати росармія на полі бою протягом найближчих, вирішальних місяців війни.

"Капілярні" постачання колективного Заходу, між тим, збільшуються. Кількість набуває нової якості. Скільки на озброєнні ЗСУ зараз цих бойових машин і яким взагалі буде танковий кулак України впродовж найближчих двох місяців?

Як вже зазначалося, на початку війни на озброєнні ЗСУ було близько 850 танків (це орієнтовна цифра). 449 втрачено під час бойових дій (теж орієнтовно). Понад 500 – затрофеєно. Загальний баланс виглядає оптимістично: понад 900 танків після всіх битв. Здебільшого, це зношені машини радянського зразка.

Ще навесні країни НАТО почали передавати Україні відремонтовані радянські Т-72. Цей процес тривав протягом всього року. Сумарно від Польщі, Чехії, Македонії, Словенії та однієї з африканських країн українці отримали близько 400 радянських танків.

Тут коректніше сказати, що були досягнуті домовленості про передачу 400 Т-72. Оскільки до України вони йдуть за складним маршрутом через ремонтні заводи в Чехії, і нам невідомо, чи всі з них вже потрапили до місця призначення.

Паралельно до України надходить сучасна техніка НАТО, або – знов-таки важливе уточнення – надійде у найближчій перспективі. Після великої дипломатичної епопеї стало зрозуміло, що Україна все ж отримає понад 140 сучасних танків: серед них німецькі Leopard 2, британські Challenger 2, французьські колісні танки AMX-10.

Також на днях ухвалили рішення про передачу американських Abrams. Більша частина цієї техніки має надійти до кінця березня. Побудова логістичних хабів, ремонтних баз та навчання військових можуть розтягнутися на кілька місяців.

Не варто недооцінювати ці капілярні постачання. Навіть кілька десятків західних танків можуть зіграти вирішальну роль під час реальних бойових дій. Натовська техніка настільки відрізняється від радянських аналогів, що навіть порівнювати їх некоректно. Не можна сказати, що десять умовних Abrams або Leopard-2 у бою дорівнюють десяти T-72.

Головний редактор Defense Express Олег Катков пояснює LIGA.net: "Західні танки, які отримає Україна, спеціально створювались, щоб протидіяти радянським виробам. Тому натовські зразки мають більшу дальність, посилену броню, оснащені бронебійними снарядами".

Так, 140-150 сучасних танків – це вдвічі менше, ніж та кількість, про яку говорив головнокомандквач Валерій Залужний, коли озвучив список озброєнь, необхідних для контрнаступу на Мелітополь (300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць). Але з точки зору мілітарного балансу, 140-150 натовських танків – це не так вже й мало.

Після невеликих арифметичних розрахунків виходимо на цифру: невдовзі на озброєнні України буде 1440 танків. Це приблизно стільки ж машин, скільки здатний підтримувати у боєздатному стані агресор. Ще трохи і танкового паритету з Росією буде досягнуто.

Коли це відбудеться, танкова міць України продовжить зростати: є всі підстави вважати, що капілярні постачання західних країн триватимуть, оскільки вони включили військову допомогу Україні в бюджети на 2023 рік.

Підписуйтесь на розсилки LIGA.net – тільки головне у вашій пошті

Загальна картина

Майже все, що стосується танкового балансу, можна сказати і про інші види зброї. Зокрема, про загальну ситуацію з бронетехнікою. З початку війни росармія втратила таку кількість бойових машин, що на їхнє відновлення потрібне десятиліття. У ЗСУ з цим краще – у нас є Рамштайн. 

Кількість БМП та бронетранспортерів у Росії все ще більша, ніж у України, так само, як загальна кількість танків. Але тут, знов-таки, треба враховувати, що "загальна кількість", "резерви" і "на озброєнні" – різні поняття.

Російські піхотні (мотострілецькі) полки побудовані так, що на 8-10 військових має припадати одиниця техніки. Росія фізично не може сконцентрувати всю свою боєздатну бронетехніку в Україні, адже росармія розпорошена на великих просторах. Без мінімальної кількості машин ці полки перетворяться на скупчення безпорадних людей на прикордонних заставах.

Нагадаємо, що на Рамштайні-8 було ухвалене рішення про передачу Україні 1300 одиниць бронетехніки. Цієї кількості може вистачити, щоб у найближчій перспективі досягти паритету на фронті як щодо важкої, так і легкої бронетехніки. Наступний, дев’ятий Рамштайн обіцяє бути "авіаційним". Україна вже отримала позитивні сигнали з цього приводу.

Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат заявив, що Україна веде переговори про передачу багатоцільових військових літаків F-16. "Нам треба щонайменше п'ять бригад повноцінних – у кожній бригаді по три ескадрильї", – пояснив Ігнат. Це означає, що Україна претендує на 180 сучасних винищувачів.

Щоправда, є деякі сумніви, що Захід здатен швидко знайти такий повітряний флот. Резерви країн НАТО не безмежні, російсько-українська війна вже призвела до світового дефіциту зброї, а промисловості потрібно кілька місяців, щоб виконати замовлення вартістю $29,25 млрд. Тому Юрій Ігнат вважає, що перша партія може становити дві ескадрильї, тобто 24 літаки.

У поєднанні із системою ППО Patriot винищувачі F-16 частково "закриють небо" і значно посилять "кулак Залужного". Нагадаємо, що список головнокомандувача не містив літаків. Ймовірно, тому що на той момент (1 грудня 2022 року) сама думка про те, що Україні дадуть сучасні винищувачі або ракети великої дальності, виглядала фантастикою.

Але час йде і сьогодні США та Велика Британія поступово схиляються до того, що Україні треба надати не тільки літаки, але й балістичні ракети ATACMS (дальність – до 300 км). Спостерігаючи за новинами, можна зробити висновок, що українська дипломатія розпочала боротьбу за ATACMS і ця боротьба буде не менш захоплююча, ніж битва за західні танки.   

В одних випадках за рахунок того, що вона це озброєння отримає від західних партнерів, в інших – тому що відповідна зброя закінчиться у агресора. Наприклад – оперативно-тактичні ракети.

В інтерв’ю LIGA.net начальник ГУР Кирило Буданов констатував, що протягом минулого року як ЗСУ, так і росармія стикнулися зі снарядним голодом. Обидві сторони шукали "в усьому світі" ракети до РСЗВ та осколково-фугасні снаряди для танків. В перші місяці війни Росія використала багаторічні запаси, відновити які практично неможливо. Але найбільші проблеми у агресора з його найстрашнішою зброєю – ракетами великої дальності.

Цих літальних апаратів у росіян залишилось на два-три масованих обстріли. Чи здатна російська промисловість переломити ситуацію? "Вони мріють зараз вийти на виробництво двадцяти ракет "Калібр" на місяць. В одному залпі під час масованого обстрілу – 70-75 подібних ракет. От і порахуйте скільки їм потрібно часу, щоб забезпечити один залп", – відповідає начальник ГУР.

Усі намагання російської сторони купити оперативно-тактичні ракети у інших країн зазнали фіаско. "Іран їм жодної балістичної ракети так і не продав", – резюмує Буданов.

Формула перемоги України містить багато змінних. Це і планування конкретних військових операцій, і людські ресурси, і загальний мілітарний баланс. Кожен чинник може бути вирішальним.

Короткий огляд цього балансу показує, що військово-технічний потенціал агресора зменшується. А потенціал України зростає і буде зростати. І це природно, враховуючи, що за спиною ЗСУ майже безмежні ресурси колективного Заходу. А за спиною агресора -  безкрайні кладовища військової техніки. І не тільки техніки.