"Не враховані скарги Росії". Чи зможе саміт у Швейцарії наблизити Україну до миру

15-16 червня біля швейцарського містечка Люцерн відбудеться великий саміт, на якому лідери зі щонайменше 106 країн будуть обговорювати "формулу миру" президента Володимира Зеленського і шляхи завершення війни. На ній від США буде віцепрезидентка Камала Гарріс і не буде представників Китаю.

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

Глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель заявив, що РФ тисне на країни Глобального півдня, щоб їхні лідери не їхали до Швейцарії, і за кілька днів до цього проведе зустріч на рівні очільників МЗС БРІКС.

Росія прагне зірвати саміт, щоб країни поза Заходом не знайшли спільної позиції з прихильниками України, і не тиснули потім спільно на Москву, каже LIGA.net ексглава українського МЗС Павло Клімкін.

Цілі Пекіну та Москви все більше збігаються, додає LIGA.net аналітик Atlantic Council Меттью Герачі. Китай хоче не миру, а ослаблення Заходу через війну та власного посилення у багатополярному світі.

Чого за таких розкладів очікувати від Саміту миру – розбір LIGA.net.

Росія консолідує союзників. Україна – теж

Напередодні Глобального саміту миру, 10-11 червня, Росія проведе зустріч очільників МЗС країн БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР, а також Індія, Іран, Єгипет, Ефіопія, ОАЕ) у Нижньому Новгороді.

Високий представник ЄС Жозеп Боррель стверджує, що Росія чинить шалений тиск на лідерів БРІКС, щоб ті не їхали в Люцерну.

Путін боїться саміту і прагне його зірвати, влаштувати паралельну зустріч, заявив український президент Зеленський.

Дві події не зовсім одночасні, каже LIGA.net аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко. Росіяни не хочуть механічно перебити Саміт миру. Їхня ставка – на підтримку Глобального півдня. Так само, як ми гуртуємо Захід.

Задача-мінімум для РФ – відсікти значну частину країн від Заходу, від пошуку спільних рішень, каже LIGA.net Павло Клімкін.

Саміт у Люцерні – політичний поштовх до підтримки формули миру, додає він. Це не означає, що візію Києва приймуть інші, але буде широка дискусія в цьому напрямку, що заважає Росії. 

Успіхом у Швейцарії буде сама зустріч, на якій сотня лідерів буде обговорювати деталі українського підходу, каже Капітоненко.

"Без простору для компромісу". Коли можливий мир

Посадити Україну і Росію за стіл переговорів можна, але проблема в умовах, каже Капітоненко. Росіяни готові говорити лише на власних позиціях – вимагатимуть поступок від української сторони.

У двох країн немає наразі простору для компромісу.

"Війна висуває ціну Росії та Україні. Доки обидві вважають, що здатні її сплачувати, що мають шанси на перемогу, – будуть воювати. Зона компромісу буде, коли ціна війни стане неприйнятна для однієї сторони чи обох", – упевнений Капітоненко.

З Москвою можна розмовляти лише з позиції сили, вважає Клімкін. Відповідно її слід сформулювати. Цей процес триватиме у Швейцарії – буде спроба зробити більш згуртовану та послідовну позицію світу.

"Роль Китаю – ключова"

Роль Китаю у війні висока, а далі буде ще більш визначальною, вважає Капітоненко. У КНР величезний силовий потенціал.

Захід зробив ставку. Пекін ще не сказав остаточного слова, лише означив позицію – тож має можливість для маневру: "Він не хоче фіксації поразки жодної сторони, але компромісне рішення, яке вимагатиме від Києва поступок, дозволить Росії говорити про перемогу. І не дасть змоги Заходу говорити про свою".

Щоб ніхто не переміг на полі бою, уточнює Клімкін. Щоб бойові дії зупинилися, і сторони почали переговори, вже за участі Пекіну. Китайцям потрібен статус-кво, в якому без КНР буде складно щось вирішити. Для цього прагнуть діалогу з Заходом, – і створити новий порядок, який би враховував Пекін у світовій архітектурі безпеки.

"З одного боку, Китаю потрібне покращення відносин з ЄС, а отже, щоб війна завершилася, – описує він дилему. - З іншого, не хочуть втрачати Росію, бо вважають себе в стратегічному суперництві зі США, і через війну розраховують ослабити Штати".

Китай чітко висловив позицію щодо війни, каже LIGA.net аналітик Atlantic Council Меттью Герачі. У спільній заяві від 16 травня Сі та Путін заявляють: "Для сталого врегулювання української кризи необхідно усунути її першопричини й дотримуватися принципу безпеки, враховуючи законні інтереси та занепокоєння всіх країн".

Про це також свідчить спільна заява Бразилії та Китаю від 23 травня: "Усі сторони повинні створити умови для відновлення прямого діалогу і наполягати на деескалації для досягнення повного припинення вогню. Країни мають підтримати міжнародну мирну конференцію, яку визнають Росія та Україна", додає Герачі.

Пекін ні разу не наполягав, щоб мир вимагав виведення військ РФ і відновлення цілісності України, як вимагає Зеленський.

Насправді Китай не надто переймається територіальними амбіціями Росії в Україні, констатує Герачі. Бо його надії на результати війни не повністю збігаються зі сподіваннями Москви. Проте Пекін хотів би, щоб вплив НАТО в Європі знизився, й зупинити те, що розглядає як подальше вторгнення Заходу в Тихоокеанський регіон.

Для Сі не є вигідним значне економічне та військове ослаблення Росії, він багато вклав у відносини з нею. Він просто прагне використати війну, щоб посилити Китай як глобального лідера, просувати власне бачення зсуву світового порядку в напрямку багатополярності.

І все це має відбутися коштом зменшення впливу США.