Крайня північ України. Новгород-Сіверський – місто, де говорять про обстріли, ціни та "ждунів"

Дорога довго йде крізь засніжені чернігівські ліси. Дійсно засніжені – а не сірі, як під Києвом. Подекуди між селами у цих лісах навіть трапляються наряджені ялинки. Дерев’яні будинки, наче з листівки. Але все це – фактично на тлі звуків обстрілів, дзижчання "шахедів" та розмов про наслідки російських ударів.

Новгород-Сіверська громада – крайня північ України. Новгород-Сіверський – з тих міст, яке першим опинилось в окупації: через нього проходив один із маршрутів вторгнення росіян та їх втечі з території Чернігівщини. Навіть до початку великого вторгнення сюди доїжджали лише найбільш вмотивовані. Тепер – і поготів.

У Новгород-Сіверському до незнайомих облич ставляться обережно і розмов не підтримують. Центр та площа, де розташований комплекс Торгових рядів XIX століття, – найбільш людний район. Але лише у першій половині дня – далі темп міста максимально сповільнюється, і у післяобідній час людей на вулицях практично не лишається.

Більшість розмов тут мало чим не відрізняються від столичних – побут, діти, ціни, рибалка. Але якщо вслухатись, проступають теми, концентрація яких на вулицях Києва дещо нижча. Окремі уривки бесід, які вдається вхопити – ілюстрації з реального життя до стрічок новин.

"Ото вони всі кажуть: "У вас у Новгороді безпечно, тихо, майже не прилітає". Точно колись наврочать", – іронічно усміхається у розмові один з продовольчих постачальників.

У Новгород-Сіверському дійсно тихо як для прикордоння. Тут навіть сирена, яка сповіщає про повітряну тривогу, звучить дуже делікатно, місцями – на одній рівній ноті. Місцеві розповідають: раніше гула, як скрізь, але "під її завиванням жити було неможливо". Тож на прохання містян найбільш галасливу просто вимкнули.

Зрештою, виглядає так, що на тривоги у Новгород-Сіверському вже давно мало зважають, хіба державні установи в центрі призупиняють свою роботу.

Тривоги постійно – лише у період з 1 по 7 січня 2025 року їх було вже 24. Від Новгород-Сіверського до кордону з Росією близько 40 км. Хоча по самому місту росіяни б’ють рідко. Від регулярних обстрілів і артилерією, і КАБами, і дронами потерпають більше прикордонні села Новгород-Сіверської громади.

Але в розмовах містян багато крутиться саме навколо обстрілів. Місто чує відлуння російських ударів по навколишніх селах. Чимало хто має родичів і в прикордонних селах, і в сусідній Семенівці, яка ще регулярніше потерпає від російських ударів.

– У тітки вікна в хаті всі винесло, – просто на вулиці ділиться із супутником-військовим молода жінка.

– Добре, що лише вікна, то не так страшно.

– Та не скажи. Для літньої жінки, яка самотньо живе, замінити всі вікна – насправді велика проблема.

Це про удар КАБами по Семенівці 4 січня. Він (уже не вперше) пошкодив місцеву лікарню, а також – два пʼятиповерхові будинки, кілька приватних і обʼєкти інфраструктури. Результат – дев’ять поранених, серед яких двоє дітей, 8 і 13 років.

– Так хай виїжджає, – продовжує військовий. – Вона ж точно не зі "ждунів".

– Та які "ждуни"! А куди їхати? – відповідає жінка. – До кого? Де жити? За що жити? Там вона має дім, робота є, а де і кому ще одна літня ВПО потрібна?

Безпека прикордонних населених пунктів та евакуація людей звідти – тема, яка давно регулярно підіймається у заявах представників обласної військової адміністрації.

Примусової евакуації з Чернігівщини наразі немає. Людей можуть лише переконувати виїхати та пояснювати, що місцева влада забезпечує під час евакуації транспортом, допомагає з розселенням тощо. Однак багато хто – особливо родини без дітей – відмовляються це робити. За даними ОВА, восени 2024 року в зоні, розташованій всього за п'ять кілометрів від кордону з Росією, лишались близько тисячі осіб.

Конкретно із Семенівки люди вже почали виїжджати в інші райони області: ввечері 6 січня росіяни знову обстріляли місто. Зранку 7 січня атака продовжилась.

Тема "ждунів" справді актуальна. Тих, хто симпатизує Росії, у місті знають.

Влітку 2022 року голова Новгород-Сіверської громади Людмила Ткаченко розповідала журналісту LIGA.net, що українським спецслужбам передали інформацію про колаборантів, які підтримували росіян під час окупації міста (до початку квітня 2022 року). Однак, як стверджують містяни, далеко не всіх притягли до відповідальності.

Хоча що довше триває війна – то менше у Новгород-Сіверському відчувається терпимості до російської й частіше на дитячих майданчиках звучить українська.

Тема, яка пронизує розмови міста, – вбиті та полеглі. У маленькому містечку, де майже всі якщо не знайомі, то принаймні бачились, втрати звучать не так, як у великому.

Алея пам’яті полеглих захисників виглядає як місце вшанування, а не протокольні стенди з фотографіями. Однак кілька родичів захисників, яких там вдається зустріти, від розмови з LIGA.net категорично відмовляються.

"Бо це – прикордоння, а ти – незрозуміло хто, – пізніше пояснює нам відмову знайомий мешканець Новгород-Сіверська. – І навіть якщо не маєш поганих цілей – ти напишеш і поїдеш. А нам тут жити біля бомби уповільненої дії".

Ввечері, коли під час чергової тривоги над містом проноситься рій "шахедів", глибший зміст отримує ще одна почута в центрі фраза: "Коли один дзижчить – то таке. Дійсно дратує, коли їх одночасно багато. Неясно, котрий може летіти в тебе, а котрий – повз".