Як танкам Путіна настав кінець в Україні та чи буде Третя світова. Огляд західних медіа (18 березня)

Кінець епохи танкових воєн – в Україні; чому Білий дім боїться і продовжує говорити про Третю світову війну; між свободою та торгівлею – як Заходу доведеться обирати цінності замість грошей; всередині путінського розуму – як він сам став тим, з ким хотів боротися.

Що іноземна преса пише про війну Росії в Україні: огляд LIGA.net.

Читайте нас в Telegram: перевірені факти, тільки важливе

The Telegraph: Російська агресія в Україні знаменувала смерть танків?

Перші три тижні вторгнення РФ в Україну стали антирекламою танків, пише британське видання The Telegraph. В газетах та на телеекранах – нескінченні фото і відео підірваної та згорілої російської військової техніки.

Деякі картини вже стали іконічними, зокрема, довжелезні конвої покинутих танків на дорозі до Києва чи трактори українських фермерів, які тягнуть залишки російської техніки на металобрухт.

Якщо планом Путіна була танкова атака, то вона не вдалася. На тлі спритного, рішучого українського опору в холодну й каламутну погоду російський підхід часом виглядав безнадійно старомодним. Звіти свідчать про те, що вони вже втратили до 200 танків (за даними Генштабу ЗСУ на 18 березня – 450). Кількість величезна, хоча варто зазначити, що це не всі сили, які Москва має в запасі.

Британські військові експерти кажуть: російська тактика від початку була жахливою, особливо, з огляду на той факт, що саме в Москві розробили тактику сучасного бліцкригу.

Російські танки програли сучасним видам озброєння: британській NLAW та американським Javelin. Міністр оборони Британії Бен Воллес зазначив: в Україну поставили загалом 3615 NLAW. Вони були настільки успішними, що прем’єр Борис Джонсон та президент Володимир Зеленський про них навіть жартували, а українські військові лагідно називають їх N-Love. Вони можуть бити ворожу техніку на відстані до 800 метрів – задовго до того, як ворог помітить.

Військові експерти вважають, що це – вирок танкам, які були основною зброєю Другої світової. Один солдат із протитанковою зброєю, яка коштує $100 000, легко підбиває танк вартістю $10 млн.

Найімовірніше, з броньованої техніки цю революцію переживуть бронетранспортери для швидкого перевезення піхоти.

Читайте також: Атакуючи нас, Росія знищить усе, чого досягла за минулі 25 років, і повернеться до "90-тих" – Зеленський

The Washington Post: Чому Байден та Білий дім постійно говорять про Третю світову

Від початку російської агресії в Україні Білий дім та президент Джо Байден невтомно повторюють: про участь американських військових у цій війні не може навіть йтися, пише The Washington Post.

Та що станеться, якщо Росія використає хімічну зброю?

Жоден американський політик не закликає брати участь у війні в Україні, але опитування демонструють, що настрої американців змінюються. Ще минулого тижня 35% підтримували втручання США, цього тижня – вже 41%, навіть попри те, що це означатиме ядерну війну. Інакше кажучи, тема зовсім не закрита.

Білий дім захищається від цього словами про загрозу Третьої світової.

На початку вторгнення Джо Байден говорив в інтерв’ю: США обирають між санкціями та Третьою світовою. Запровадження безпольотної зони, на якій наполягає президент Зеленський, може призвести до того самого, зауважувала прессекретарка Білого дому Джен Псакі. Про Третю світову президент Байден одного дня сказав чотири рази.

Коли Байден ще був сенатором, він неодноразово називав різні конфлікти такими, що можуть призвести до Третьої світової. Наприклад, саме такою загрозою у 1994 році він критикував дії президента Клінтона під час війни на Балканах.

Третя світова війна цілком може бути реальною, адже очевидно, що Росія не планує зупинятися на Україні, постійно провокуючи конфлікт з країнами НАТО, пише видання.

Але постійна апеляція Байдена до цього концепту дозволяє просто комфортно виправдовувати своє невтручання. І президент Зеленський саме це робить зараз основним наративом. За його словами, ця війна фактично вже почалася.

Der Spiegel: Путін живе в історичних аналогіях і метафорах

Іван Крастєв, болгарський вчений і багаторічний дослідник Росії та пострадянського періоду, ділиться своїми спостереженнями за поведінкою Путіна для німецького журналу Der Spiegel.

Якщо раніше Путін говорив про шовінізм Заходу та скаржився, що його не розуміють, то зараз це все отримало відтінок месіанства.

Путін сам став системою і вже не уявляє того моменту, коли він припинить бути главою Росії чи хтось зможе прийти йому на зміну.

Його свідомість змінювалася з роками. Спочатку Путін вважав, що під час президенства Барака Обами за російський напрямок відповідали жінки – тільки тому, що його особисто хотіли принизити.

Зараз він повністю сконцентрований на "лицемірстві Заходу", і його позиція відображає все, що робить російський уряд. Наприклад, він копіював деякі частини декларації про окупацію Криму з декларації незалежності Косово. Атакував київську телевежу – а саме з атаки на телевежу розпочалася атака на Белград у 1999 році.

Крастєв розповідає: після окупації Криму Путін сильно бісився, що цю дію порівнювали з нацистською окупацією Судетів. Адже намагається подавати всі свої війни як боротьбу з нацизмом, – навіть попри те, що це жодним чином не відповідає реальності. Він став заручником власної риторики.

Усе пішло не за планом. Путіну здавалося, що він посилить "антинацистський" наратив атакою на Україну, але зробив прямо протилежне. Тепер лідером боротьби з новим нацизмом став президент Зеленський, який каже, що українці битимуться і не здадуться.

Одне можна сказати остаточно. До 24 лютого ми жили у післявоєнному світі. А зараз живемо у передвоєнному, підсумовує Крастєв.

Читайте також: Канцлере Шольц! Невже економіка з Росією важливіша за життя українців? Зруйнуйте цю стіну

The Economist: Вільна торгівля чи свобода? Ліберальним урядам доведеться шукати баланс

Вторгнення Росії в Україну завдало відчутного удару по глобалізації на найближче десятиліття. Разом із пандемією це стало шоком для ланцюжків постачань у світі, який ще відгукуватиметься всій світовій економіці, пише The Economist.

Ціни на пшеницю зросли на 40%, європейці можуть зіткнутися з нестачею газу наприкінці цього року. Також спостерігається нестача нікелю, який використовується в акумуляторах, зокрема, електрокарів.

На тлі агресії Кремля видання запитує: чи розумно відкритим суспільствам підтримувати нормальні економічні відносини з автократичними державами, на кшталт Китаю та Росії?

Російська агресія демонструє, що зараз треба хірургічно змінювати ланцюги постачань, щоби запобігти шантажу автократій на адресу демократій.

На початку 90-х, після розпаду Радянського Союзу, ринок став справді глобальним. Спочатку жителі Москви скуштували справжній бігмак, а потім президент Білл Клінтон у 2000 році вітав вступ Китаю у глобальну торговельну систему, передбачивши, що це матиме "глибокий вплив на права людини та політичну свободу" в Піднебесній.

Утім, за останні 10 років свобод у світі поменшало. Частка людей, які живуть у демократичних країнах, впала нижче 50%. У багатьох автократичних країнах, зокрема в Китаї та на Близькому Сході, політичні реформи видаються тепер малоймовірними. Результатом є глобалізована економіка, в якій на автократії припадає 31% ВВП, або 14% без Китаю. На відміну від СРСР, ці автократії економічно переплетені з демократіями.

Тепер це справді вороги, і торгівля з ними є проблемною. Наприклад, залежність Європи від російських енергоносіїв зробила Кремль сильнішим. Це послабило рішучість демократій.

Зараз Китай уважно спостерігає, як санкції руйнують кремлівські плани побудувати "фортецю Росія", і зважує, чи треба їй агресивно захоплювати Тайвань. Саудівська Аравія відштовхує Захід і намагається загравати з Пекіном. Все одно у світових автократій забагато розбіжностей, щоби вони змогли організувати наявний економічний союз.

Путін навчив Захід, що демократії повинні бути обережнішими. Війна – це трагедія, але це також момент істини. Концепція 90-х років про те, що вільна торгівля і свобода йтимуть разом, не спрацювала. Демократичні уряди повинні знайти новий шлях, який поєднує відкритість і безпеку, а також запобігає занепаду мрії про глобалізацію.

Читайте також: Дайджест | Що з психікою Путіна і коли закінчиться війна. Огляд західних медіа (17 березня)

Огляд – Дмитро Бєлобров