Епоха Бубки (не) закінчилася. Як вигнати "колективного суркіса" з українського спорту

Якби не повномасштабне вторгнення Росії в Україну – цього тексту могло б і не бути. Бо Сергій Бубка спокійно переобрався би на черговий президентський термін у Національному олімпійському комітеті (НОК), а колишні члени забороненої тепер партії ОПЗЖ Григорій Суркіс та Нестор Шуфрич – ще чотири роки носили б значки членів НОК.

Суспільний резонанс підняв проблему, яка цементувалась всі роки незалежності України: коли пріорітетом для держави у спорті є медалі, а не масовість. А спортсмени без чіткої соціальної позиції формують закриту касту обраних і на десятому місяці великої війни не мають нічого проти ексрегіоналів у керівництві спортивних федерацій.

"Спортсменів виховують у парадигмі: в тебе ж є де тренуватись і що поїсти; виграєш медаль – отримаєш гроші та квартиру", – каже LIGA.net баскетболіст та дворазовий чемпіон НБА Станіслав Медведенко.

Змінити український спорт можуть лише два фактори – суспільний тиск та політична воля Офісу президента, впевнені співрозмовники LIGA.net.

"Президент має розуміти, що після війни треба будувати нову країну. І суспільство не дасть працювати подібним елементам", – каже LIGA.net Стелла Захарова, олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики.

Як влаштований НОК, звідки взявся "культ Бубки" та чи можна врятувати український спорт (спойлер – шанс ще є): розбір LIGA.net.

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

БУБКА. МАЙЖЕ "ВІЧНИЙ" ПРЕЗИДЕНТ

17 листопада генасамблея НОК України відбулася в онлайн-режимі. На фоні хромакею головував президент НОК Сергій Бубка, який 28 лютого виїхав з України як "біженець" (враховуючи, що Бубці – 58 років).

На початок великої війни Бубка відреагував лише 4 березня, заявивши, що "на нашу землю прийшла біда".  Пізніше він називав російську агресію "катастрофою", а також заявив, що "війна має припинитись".

"Давайте відверто – зараз Бубку мало що пов’язує з Україною", – каже LIGA.net ексміністр молоді та спорту (2014-2019) Ігор Жданов.

Ще у 2005 році в інтерв’ю одному з московських видань дружина Бубки зізнавалась, що подружжя "розривається" між трьома містами: Донецьком, Києвом та Монте-Карло, де у них "давно є квартира". 

Донецьк наразі окуповано, а у Києві Бубку не могли знайти на початку повномасштабного вторгнення, він не відповідав на дзвінки.

На повідомлення і дзвінки LIGA.net Бубка також не відповів.

"Для мене поведінка Бубки – це червона межа, – каже LIGA.net Георгій Зубко, президент федерації хокею. – Дев’ять днів [великої] війни, а він мовчить… А його спортивні досягнення дозволяють це нівелювати".

Якби Бубка захотів – то залишився б на посаді президента НОК, переконані співрозмовники LIGA.net. Він керував олімпійським центром останні 17 років – з 2005-го. Весь цей час був єдиним і безапеляційним кандидатом.

Але Бубка вирішив піти. До того ж офіційно про це навіть не оголосив. Остаточно це стало зрозуміло, коли на сайті НОК опублікували перелік кандидатів у президенти. Бубки серед них не було. 

Бубці вже був час здавати повноваження, каже LIGA.net Щербачов.

Схоже, це зрозумів і сам Бубка. З одного боку – нерухомість у Монако та місце у виконкомі Міжнародного олімпійського комітету. З іншого – нечітка політична позиція в умовах повномасштабної воєнної агресії РФ. "Він може боятися, що до нього постукають у двері [правоохоронці]", – пояснює LIGA.net співрозмовник у керівництві НОК.

Читайте також: Скандал у НОК. Беленюк на знак протесту вийшов з комітету, дізнавшись, хто ще туди входить

КУЛЬТ БУБКИ

Спадкоємцем Бубка обрав Вадима Гутцайта – міністра спорту та президента федерації фехтування. "Це креатура Бубки", – каже Щербачов.

Гутцайт отримав запит LIGA.net на коментар і попросив перелік питань. Пізніше пресслужба міністра пообіцяла "знайти час в графіку", але на момент виходу матеріалу так його і не знайшла.

Єдиним реальним конкурентом Гутцайта був Жан Беленюк, олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби та нардеп від Слуги народу.

"З’явився суспільний запит на зміни та можливість подати адекватну кандидатуру поза договорняком", – розповідає Зубко.

Але сценарій обрання наступника Бубки був розписаний заздалегідь, і генасамблея НОК нагадувала засідання центрального комітету Комуністичної партії Радянського союзу.

Перші дві години генасамблеї НОК учасники витратили на слова вдячності Бубці. Складалось враження, що зараз Бубка оголосить про рішення залишитись президентом, і ніхто особливо не буде проти.

Як влаштований НОК – читайте детально у спецпроєкті: Імперія Бубки. Як влаштований Національний олімпійський комітет України

Перед голосуванням за президента було затверджено новий склад НОК зі 174 членів. Серед них: 88 представників спортивних федерацій (по два від кожної) та 27 представників регіональних відділень.

"Більшість керівників регіональних відділень – це люди, які, найімовірніше, свого часу були поставлені президентом та його партнерами", – каже LIGA.net Жан Беленюк.

Також за протекцією Бубки членами НОК стали п’ятеро представників комісії атлетів. І за окремим його поданням до складу НОК було обрано 39 осіб, які "сприяють розвитку та пропаганді олімпізму в Україні". Статут НОК дозволяє висувати необмежену кількість таких "сприяючих".

"Це дужа розмита категорія, під яку можна вписати кого завгодно, – констатує LIGA.net Беленюк. – Нам повідомили, що Бубка телефонував деяким людям і запрошував стати членом НОК, але люди не хочуть про це публічно казати".

Зокрема, за поданням Бубки до складу НОК було обрано Григорія Суркіса. Також Бубка особисто просив генасамблею включити до нового складу Нестора Шуфрича як президента федерації стрільби з лука. Федерація не встигла подати кандидатуру Шуфрича у встановлені статутом терміни, але Бубка виправдав це війною і логістичними складнощами.

Прохання Бубки було задоволено майже одностайно.

Ніхто також не протестував проти зарахування до складу НОК міністра Кабінету міністрів Олега Немчінова, ексміністра охорони здоров’я Іллі Ємця та заступника міністра освіти та науки Андрія Вітренка.

СПОРТИВНІ ФЕОДАЛИ

Національний олімпійський комітет України – це радянський рудимент. В Радянському союзі була суто державна модель управління спортом: повна підпорядкованість, керівники НОК призначались зверху.

Читайте також: Андрій Шевченко вийшов із НОК України, Шуфрич та Суркіс – наступні

Коли Радянський Союз розпався – державне фінансування в необхідних розмірах припинилось, і система зламалась. Тому українська влада, за прикладом Росії, призначала олігархів та бізнесменів, відповідальних за напрямки спорту, розповідає LIGA.net ексміністр Жданов.

За піарні види спорту (такі як футбол чи баскетбол) була справжня конкуренція, бо бізнесмени не тільки вкладали, а й отримували бонуси, зокрема репутаційні. А от займатись маленькими федераціями влада фактично примушувала. "Часто Леонід Кучма запрошував до себе і казав: "Ти будеш займатися цим спортом, а ти – цим", – пригадує в розмові з LIGA.net колишній топфункціонер НОК. 

Під час розподілу враховувався фактор, хто яким спортом займався у юності. Наприклад, Шуфрич має звання майстра спорту СРСР зі стрільби з лука.

Так і була створена гібридна феодальна система, яка існує до сьогодні, каже LIGA.net український баскетболіст Станіслав Медведенко.

"Це система роботи після дрімучої совдепії, – розповідає LIGA.net Захарова. – Коли я повернулась в Україну (в 1989-97 роках жила у Швеції. – Ред.), щоб ділитися своїм досвідом у спорті, я зіштовхнулася з вітряками. Ця система захльостувала людей, які хотіли підняти спорт на європейський рівень".

Апогеєм системи став 2002 рік, коли у кращих традиціях авторитарних режимів НОК очолив тодішній прем'єр-міністр Віктор Янукович. Він зробив спорт важливим елементом президентської кампанії-2004. 

Попри програш Януковича на виборах-2004 та Помаранчеву революцію, вплив "донецьких" нікуди не зник. Тому 2005 року перемога тодішнього члена Партії регіонів Бубки була закономірною та одностайною.

"На перших порах Бубка завдякт авторитету не дав розвалитися олімпійському руху, – згадує Жданов. – Але не було розвитку. Була стагнація та брежнєвська "стабільність". Особливо останнім часом".

НОК дуже сильно залежав від бюджетних коштів, хоча можливості громадської організації та авторитет Бубки дозволяли принести набагато більше спонсорських плодів, переконана Захарова.

Спортивні федерації залежать від Мінспорту та НОК. Деякі – повністю.

За словами Зубка, федерація хокею отримує з державного бюджету близько 15% від потреб. "Ми самодостатні й змогли сформувати групу людей, які допомагають, – пояснює він. – Але не всім так пощастило. Є федерації, які отримують від держави до 80% від потреб".

"Я спілкувався з багатьма президентами федерацій. Їхня логіка проста: "Нам ще працювати з цим міністром і отримувати гроші", – каже Жданов.

Якщо у міністра конфлікт з федерацією, він може позбавити фінансування вид спорту, і саме Міністерство контролює майже всі кошти через ДП "Укрспортзабезпечення", пояснює Медведенко: "Тобто ця система працює так, що без проблем позбавляється усіх інакомислячих".

Тож у чиновників НОК, які обирали нового керівника, було дві опції: проголосувати за міністра спорту і залишити все як є або ж – піти проти міністра, від якого залежить, скільки коштів отримають їх спортсмени.

"Я коли прийшов у міністерство, побачив, скільки регіоналів у керівництві федерацій та НОК, – пригадує Жданов. -  Але як посадова особа не мав права втручатися в діяльність громадських організацій. Мені прийшлось працювати з тими, кого федерації обрали. Іншого шляху не було".

Для Шуфрича та інших ексрегіоналів НОК – інструмент легалізації. "Якщо ти приїжджаєш до Європи зі значком члена НОК, тебе не сприймають як корупціонера та ексрегіонала, – вважає Зубко. – Ти поважна людина".

Та ж сама парадигма і у спортсменів. "Спортсмен не хоче йти на конфронтацію, йому треба гроші на змагання, – каже Зубко. – Тільки такі, як занадто самодостатній Андрій Шевченко, змогли вийти та заявити прямо (про вихід з НОК. – Ред.). А більшість, на жаль, заручники".

Заради справедливості варто нагадати, що на виборах у 2004-му Шевченко агітував за Януковича, але пізніше визнав, що помилився.

СИСТЕМА ЧЕМПІОНІВ ТА ЗЛАМАНИХ ДОЛЬ

Наразі федерації фінансуються в залежності від медального заліку. Ця система заточена насамперед на індивідуальні види спорту. 

Читайте також: "Не за такого складу". Президент Федерації хокею також подав заяву на вихід зі складу НОК

"Легше і дешевше підготувати одного-двох спортсменів, – пояснює Медведенко. – Тренер не зацікавлений у розвитку масового спорту, бо для звітів потрібен результат. Тому в нас існує закрита система обраних і, як результат, сильні індивідуальники, а командні види спорту – ніде. У спорті лишаються одиниці – інших система виштовхує на різних етапах".

Медведенко переконаний: проблема системи – не в персоналіях: "Постав не Гутцайта, а іншу людину – система буде працювати так само. Бенефіціари цієї системи не змінюються всі роки незалежності".

НОК має займатися розвитком масового спорту, чого при нинішній моделі не відбувається. Але реформа спорту має йти зверху. "У владних кабінетах мають зрозуміти, що від спорту виграє не тільки престиж країни, а й її економіка та звичайне населення", – каже Медведенко.

Він наводить простий приклад актуальності розвитку масового спорту: що більше звичайних людей займаються спортом і є фізично активні (мова не лише про професіоналів) – то менше держава витрачає на оздоровлення і то більшою є частка економічно активного населення.

На думку Медведенка, держава має робити акцент на командних видах спорту і розвитку клубної системи, а не як зараз – на індивідуальних видах та комунальних закладах. В цьому він бачить головну проблему української системи спорту, яка "буде кровоточити незалежно від того, хто є керівником НОК – Гутцайт, Беленюк чи хтось інший".

За його словами, спортсмен-індивідуаліст – це людина, яка по пів року закрита на базі та готується до змагань. І часто навіть не знає, що відбувається у світі. Тому в неї часто не дуже широкий світогляд.

Вузький кругозір та повний державний контроль виховує спортсменів, що не можуть вийти та заявити про свою громадянську позицію. 

Українська спортивна молодь має бути по-хорошому більш агресивною і зрозуміти, що, окрім них, ніхто нічого не змінить, переконаний Щербачов: "Так, хтось може мати підтримку федерації та може собі дозволити досягнути спортивних висот. Але треба думати про майбутнє. Бо завтра ви підете, а нове покоління прийде на ті самі руїни".

Самоочищення федерацій та НОК, на думку Жданова, можливе лише за однієї моделі: всі спортсмени раптом стануть високоморальними людьми і не захочуть, щоб їхній вид спорту розвивала людина із сумнівною репутацією. Але такий сценарій він вважає малоймовірним.

Цю модель може змінити лише політична воля президента України, вважає Захарова: "Він має розуміти, що після війни треба будувати нову країну. І суспільство не дасть працювати подібним елементам".

Війна – це величезний шанс вийти з періоду стагнації, додає Щербачов. "Через суспільний розголос такі, як Суркіс, зрозуміли, що вони не потрібні нікому навіть у спорті, який вони десятками років використовували для власного іміджу, – пояснює він. – Але все одно в НОК залишаються особистості, які цього не зрозуміли. Вони розраховують, що все заспокоїться і вони продовжать жити в цій системі".

Схоже, Банковій зараз не до змін у спорті. "Ми взагалі були не в курсі цих виборів [президента та членів НОК]. Вони там самі по собі", – переконує LIGA.net співрозмовник у керівництві Офісу президента.

Ще одним лакмусовим папірцем є слова Олени Говорової, радниці керівника ОП Андрія Єрмака. За декілька днів до обрання нового президента НОК вона заявила, що наступник "має продовжувати та розвивати зроблене командою Сергія Бубки".

Наразі Мінспорту, НОК та федерації – це по суті одна система, яка розподіляє між собою кошти з розмитою відповідальністю, каже Медведенко: "І те, що Гутцайт є одночасно міністром, президентом НОК і керівником федерації фехтування – найкраще ілюструє стан системи".

Читайте також: Імперія Бубки. Як влаштований Національний олімпійський комітет України