Чи приміряє Макрон наполеонівську шапку

Прем'єр Угорщини Віктор Орбан 21 квітня заявив, що західні країни "за крок до відправлення військ в Україну".

Від початку року французький президент Емманюель Макрон спровокував дискусії в Україні, ЄС, США, НАТО заявами про можливе відправлення військ в Україну. 

Макрон підвищує ставки, змінює дискурс у Франції, Європі, каже LIGA.net доктор політичних наук Школи вищих соціальних досліджень (Париж) Володимир Єрмоленко. Заяви президента Франції збурюють дискусії – багато хто в ЄС підтримує Україну, але не хоче, щоб їхні солдати вмирали за нас. Немає дискусії, чи підтримувати Україну, є дискусія — як саме. 

Париж прагне лідерства Франції в ЄС, а Євросоюзу – у світі. У французів прокинувся дух лідерства. Це може поступово розбудити Європу, вважає Єрмоленко. 

Заяви зроблені свідомо, щоб залишити Росію в стані стратегічної двозначності – не виключаємо ніяких дій. 

Макрон щодо можливого відправлення військ зблизився з країнами Балтії та Центральної Європи.

"Але країни Центральної Європи хочуть знати, що не змінить знову думку щодо Путіна", – говорить LIGA.net директор із зовнішньої політики Центру європейських реформ Ян Бонд.

Наслідки заяв Макрона мають дві площини – політичну і військово-технічну, – пояснює юрист-міжнародник Олександр Калініченко. Перша – більша політична і безпекова вага Франції в ЄС, автономія від США. Друга – можлива присутність французького ВПК, інструкторів, військ в Україні і співпраця з Центральною Європою.

Франція дає мало зброї, якщо порівнювати з Німеччиною, але дає дуже потрібні речі, й може збільшити постачання. 

Париж не виключає тренувальні місії для ЗСУ на українській території, будівництво французьких збройових заводів, відправлення інструкторів, саперів та навіть військ на кордон із Білоруссю, що мало б зупинити росіян перед можливою атакою та звільнити ресурси для ЗСУ.

LIGA.net розбиралася, чого нам чекати від Парижа.

"Розумна стратегія проти тиранів"

Заяви Макрона – реакція на нестабільність у США. На них не можна покладатися, вважає Єрмоленко. З обранням президентом Дональда Трампа може стати ще гірше. Трампісти вже визначають зовнішню політику СШA. 

На думку Єрмоленка, позиція Макрона відповідає намірам безпекової і геополітичної автономії Європи від Америки і Китаю, а Франції – як її архітектора. Він хоче лідерства європейців у світі та французів у Європі. Повернутися до часів величі першого президента Шарля де Голля.

Це правильний хід, щоб залишити Путіна у стратегічній двозначності, вважає Фройденштейн: "Розумна стратегія проти тиранів, які грають страхами, використовують вразливості відкритих суспільств, щоб поширювати фейки і наративи".

Внутрішня кухня. "Французькі ультраправі – дволикі підлабузники диктатора"

Макрон із запізненням зрозумів небезпеку для європейських країн, якщо Путін переможе в Україні, каже Ян Бонд.

За словами Бонда, Макрон змагається вдома за популярність з ультраправою партією Національне об’єднання (колись Національний фронт). Її раніше критикували за кредит у 9 млн євро від маловідомого російського банку, пов'язаного з Кремлем. Тепер крайні праві самі критикують РФ.

"Макрон може взяти гору над ультраправими і показати, що захищає демократичну Україну, а праві – дволикі підлабузники диктатора", – каже Бонд.

Єрмоленко не згоден, що йдеться про боротьбу з крайніми правими за виборців. На його думку, Макрон мислить стратегічно і бачить шанс для французів повернути собі лідерство в Європі.    

Зовнішня політика. Наполеонівські амбіції

Макрон краще розуміє психологію, необхідну для перемоги над Путіним, ніж німецький канцлер Олаф Шольц, каже Ян Бонд.

"Розуміє, що мета Путіна – стерти Україну з мапи Європи, і щоразу, коли західні лідери кажуть, що не будуть щось робити через страх ескалації, російський лідер сприймає це як слабкість", – каже Бонд.

Париж бореться з Берліном за політичне і безпекове лідерство в Європі, каже Калініченко.

Німеччина не готова до лідерства. Велика Британія вже чотири роки поза ЄС. Франція – єдина ядерна країна блоку, з найсильнішою армією і дипломатичними традиціями, вважає Єрмоленко.

За його словами, Шольц планував йти в оборонному фарватері СШA. На практиці це означає: не дамо Taurus, поки Америка не дасть ATACMS. 

Німці допомагають більше, ніж французи, але роблять це якомога тихіше. 

Водночас Макрон формує коаліцію з балтійцями. Умовна нордично-східна вісь опору Росії. Німці опинилися у лещатах, коли "радикали" в боротьбі проти росіян на схід і на захід від них.

Німеччина залишається економічним двигуном ЄС, але втрачає позиції через рецесію, каже Фройденштейн. Франція має наполеонівські амбіції щодо політичної ваги і безпеки Європи, де хоче грати провідну роль.

"Макрон і Шольц вважають, що допомога Україні має бути кількісно більшою. Париж визнає, що французька економіка в гіршому стані, ніж німецька, тому може дати менше", – каже Фройденштейн.

Шольц вказує, що Берлін – другий за величиною постачальник військової допомоги Україні, поступаючись лише США. Критикує Париж за те, що дає менше грошей і зброї. Шольц обережніший, ніж Макрон, щодо передання ракет дальнього радіуса чи смертоноснішої зброї.

"Шольц хоче, щоб Україна не програла, але не впевнений, що хоче поразки Росії. Поділяє німецький страх ескалації, або гірше – втягнення Німеччини у війну", – каже Бонд.

Між Парижем і Берліном, за словами Фройдштейна, криза через постачання Taurus – Макрон і британський прем’єр Ріші Сунак тиснуть на Шольца.

Німеччина має змогу, але не має волі брязкати зброєю. Франція має волю, але не має економічної сили і якісної зброї.

Німецькі соціал-демократи винесли неправильний урок із Другої світової, що військова сила – зло, певен Фройденштейн. Макрон знає, що армія – іноді необхідний аргумент для підкріплення дипломатичної позиції, щоб зі злом боротися.

Це дозволяє Путіну легко погрожувати німцям і стримувати їх від допомоги Україні, яка могла б змінити перебіг бойових дій, каже Бонд.

Французи хочуть робити зброю в Україні. Німці теж   

Франція публічно каже про можливе відправлення військ – підвищує ставки, каже Калініченко. Якщо Париж оголосить, що охороняє щось в Україні, то атака на цей об'єкт означатиме напад на французькі збройні сили і громадян. Не факт, що Росія зважиться.  

Європейські країни-члени НАТО, які мають розвинений ВПК, нарощують виробництво зброї за участі української сторони в Україні, каже Калініченко:

"Франція хоче мати в Україні свій ВПК, нарощувати тренувальні місії українських військ. Зараз французи на рівні ЄС навчають у Польщі та Німеччині. Париж хоче перенести місії до нас. Такі об’єкти можуть бути на заході України".

Німецький виробник зброї Rheinmetall планує збудувати в Україні щонайменше чотири заводи, пише The Guardian.

Франція хоче залучити три свої оборонні компанії до виробництва зброї з українськими партнерами в Україні, заявив французький міністр оборони Себастьян Лекорню каналу BFMTV.

"Німеччина планує відкрити в Україні заводи з виробництва боєприпасів, колісної і гусеничної техніки. Франція – працювати над нашою ПРО. Можуть бути спільні підприємства. Зокрема, робити ракети для SAMP/T", – каже Калініченко.

Французи можуть дбати про безпеку цивільної інфраструктури, яку хочемо реанімувати – аеропорти Львова й Ужгорода, каже Калініченко. Для Росії удар по об’єктах із французами буде ескалацією з ядерною державою. 

Розміщення французьких військ на кордоні з Білоруссю, за словами Калініченка, можливе згодом.  

Щодо слів Макрона про відправлення військ в Одесу, то є дві складові – економічна та історична, – вважає Калініченко. Зерновий коридор чутливий для французів. Брак нашого зерна в Північній Африці й на Близькому сході веде до зростання напруженості там і міграції в Європу. Історична – Франція має сентименти, бо брала активну участь у розвитку Одеси.