Небезпека перекуру: чому Росія не визнає вибухів на авіабазі "Саки" українською диверсією

Після вибухів на військовому аеродромі в кримській Новофедорівці російські медіа оприлюднили низку версій про причини того, що сталося. Але при цьому жодна з цих версій не припускала українську участь у події.

Здавалося б, усе мало б бути навпаки. У Москві мали б прагнути до того, щоб звинуватити Україну в обстрілах чи диверсіях у Криму і тим самим довести "агресивність" держави, на території якої російські війська здійснюють "спеціальну операцію".

Адже напередодні цього нападу президент Росії Володимир Путін стверджував, що головна небезпека українського вступу до НАТО полягає в тому, що Україна претендує на російський Крим. І якщо, мовляв, захоче звільнити його військовим шляхом, то в цьому випадку конфлікт Росії та НАТО просто неминучий. Але при цьому жодних доказів готовності України звільняти Крим за допомогою військової сили російський президент не наводив. І ось, будь ласка – докази у Саках. Нате, беріть. А не беруть.

Не беруть, хоча роками вишукували українських "диверсантів", звинувачували у нездійснених злочинах навіть кінорежисера Олега Сенцова чи журналістів Миколу Семену та Владислава Єсипенка. Фальсифікували звинувачення, виносили брехливі судові вироки. А коли сталися справжні вибухи – почали пояснювати інцидент недбалістю. Недбалістю, а не українською диверсією, після якої можна було б погрожувати сусідній державі чи когось заарештувати за "терористичний акт".

А чому?

А, мабуть, тому, що це справжні вибухи, а не інсценування заради чергового показового судового процесу. За справжні вибухи відповідають спеціальні служби. Отже, вони не впоралися? Отже, немає над Кримом жодної надійної системи протиповітряної оборони – якщо це обстріл. Або немає жодних ефективних спеціальних служб – якщо це диверсія. Отже, немає жодної "сакральної" безпеки Криму?

Кому ж це, певен, захочеться визнати? Адже за подібне зізнання доведеться відповідати не перед телевізійними глядачами, а перед "глядачем №1", якому навряд чи сподобається, що російські силовики не можуть захистити захоплену територію. Та і якщо сам "головний глядач" усвідомлює реальність, то, як ви думаєте, чи хочеться йому це розуміння демонструвати?

Ось і виходить, що якщо російські пропагандисти, які спочатку ще не отримали "темників", гарячково назвали вибухи на аеродромі "перебором", то потім версія "недбалості" все ж таки витіснила з інформаційного простору всі інші варіанти пояснення того, що сталося. Невдало покурили – і все. Потрібно дотримуватися пожежної безпеки.

Залишається тільки зауважити, що якби радянські спецслужби були б настільки ж "ефективними", як їхні наступники на Луб'янці, на аеродромі під Саками навряд чи могли б безпечно приземлитися літаки президента США Франкліна Рузвельта, прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля та голови Раднаркому Сталіна. І знаменита Ялтинська конференція так і не відбулася б.

Втім, "ялтинський світопорядок" давно вже зруйновано діями російського президента Володимира Путіна. Тож для сучасної Росії факт проведення цієї конференції союзників з антигітлерівської коаліції, певен, особливого значення не має. Можна й далі "курити" на аеродромі.

Спеціально для Крим Реалії