Зовсім нещодавно американський ринок сприймався як безумовний лідер — найпотужніший, найстабільніший і найпередбачуваніший. Індекс S&P 500 зростав швидше за інші глобальні індекси, технологічні гіганти оновлювали історичні максимуми, а долар залишався основною резервною валютою.

Інвестори охоче вкладалися в американські активи, відчуваючи фундаментальну підтримку у вигляді сильної економіки та зрозумілої політичної траєкторії.

Однак дедалі частіше виникає відчуття, що ця модель втрачає актуальність. Замість упевненості прийшла невизначеність — геополітична, фіскальна, інституційна. Адміністрація США перемикнулася на нетрадиційні джерела наповнення бюджету: мита, протекціонізм, політичний тиск. Це вже не про стратегію — це про тактику виживання.

Інвестори це відчувають. Вихід із Big Tech, скорочення кредитного плеча, зниження апетиту до високоризикових історій — усе це ознаки того, що фондовий ринок США більше не сприймається як "виняткова гавань".

За останні тижні індекс S&P 500 просів більш ніж на 10%, а Nasdaq 100 — майже на 14% від пікових значень, зафіксованих менш як місяць тому. Це сьоме за масштабом падіння американських індексів з 1929 року — і сигнал того, що винятковість США як "гавані для капіталу" опинилася під сумнівом.

У таких умовах орієнтири змінюються. Замість безумовної ставки на американський ринок як єдиний локомотив глобального зростання — обережна переоцінка ризиків і пошук нових точок опори.

Чому економіка США — не така стійка, як здається, і як це відображається на ринках

На перший погляд, макроекономічні показники США все ще викликають оптимізм. Рівень безробіття залишається відносно низьким, квартальний прибуток найбільших компаній демонструє зростання, долар стабільний. Але за фасадом стабільності — системні тріщини.

Рівень прострочень за автокредитами, іпотекою та кредитними картками вже досяг рівнів 2008 року. Тоді це стало тригером глобальної кризи, сьогодні — лише черговий пункт у стрічці новин. Ринок наче припинив реагувати на сигнали, бо звик до того, що "якось воно буде".

Але борг неможливо ігнорувати вічно. США потрібно рефінансувати близько дев’яти трильйонів доларів протягом року. І зробити це доведеться в умовах високої інфляції та жорсткої монетарної політики. Знижувати процентні ставки немає куди — інфляційні очікування залишаються високими, а ФРС не може дозволити собі різких маневрів.

Це ставить економіку в позицію крихкої рівноваги. Формально рецесії немає, але й імпульсу для зростання теж не залишилося. Бюджетні стимули вичерпані, структура витрат тисне на систему. За таких умов ринок втрачає не стільки цифри, скільки впевненість. А разом із нею — і попередню модель поведінки інвесторів.

Як змінюється поведінка інвесторів: від Big Tech і S&P до mid-cap і диверсифікації

Фондовий ринок США тривалий час рухався вузькою групою компаній — технологічних гігантів із величезною капіталізацією та агресивною динамікою зростання. Їхні акції тягнули вгору весь індекс S&P 500, створюючи ілюзію загального підйому. Але сьогодні навіть найстійкіші з них втрачають привабливість.

Інвестори, особливо інституційні, почали скорочувати позиції в компаніях із надмірною концентрацією капіталу та завищеними мультиплікаторами. Знижується інтерес до Big Tech як до "вічних лідерів", і дедалі більше уваги приділяється компаніям середньої капіталізації, які мають збалансовану структуру, адекватну оцінку й меншу залежність від глобальних політичних ризиків.

Фокус зміщується від традиційного S&P 500 до так званих стратегій рівноваги (equal-weighted), де кожна компанія в індексі має однакову вагу. Такий підхід усуває перекіс на користь найбільших корпорацій і дозволяє краще збалансувати ризики.

Водночас загальна переоціненість американського ринку залишається помітною: станом на березень індекс S&P 500 торгується з форвардним мультиплікатором P/E 21, що вище за 79% усіх історичних значень. Dow Jones — на рівні 20, що відповідає 82-му перцентилю.

Окрім того, замість орієнтації на "гарячі" сектори — все більше уваги приділяється фундаментальним показникам конкретних компаній. Неважливо, до якого сектору належить бізнес — важливо, щоб у нього були чіткі грошові потоки, розумний рівень заборгованості та здатність витримувати волатильність.

Диверсифікація знову стає не просто рекомендацією, а необхідністю. Тільки тепер ідеться не про рівномірний розподіл між країнами чи секторами, а про здоровий глузд у виборі кожної окремої позиції.

Що робити зараз: кеш, облігації, вибір акцій за фундаментом, а не за секторальною належністю

Ринок більше не рухається лінійно. Тут немає чіткої точки входу, зручних патернів. Це вже не "купив і забув", а робота на незнайомій території, де важлива кожна деталь.

Перше, що варто визнати: зараз — не час ставити "все на ринок". Повноцінного тренду немає, зате є висока волатильність і переоціненість у ключових сегментах. Саме тому кеш знову став стратегічним активом. Це не ознака страху, а простір для маневру. Коли ринок скоригується сильніше, а економічна картина проясниться, кеш дасть змогу швидко зайти в цікаві позиції.

Облігації високого інвестиційного рівня — ще один спосіб знизити загальну волатильність портфеля. Вони не дадуть стрімкого зростання, але можуть зіграти роль стабілізаційного елементу. Особливо в умовах, коли дохідність короткострокових трежеріс уже перевищує ставки за багатьма дивідендними акціями.

З кінця лютого на ринку спостерігається інверсія кривої дохідності: дохідність тримісячних облігацій США перевищила дохідність десятирічних. Для порівняння, у 1990–2008 роках середній спред становив 160 базисних пунктів, сьогодні — менш як 100. Це тривожний сигнал, який ринок поки ігнорує.

Що ж до акцій — тут важливий вибір. Секторальна логіка втрачає актуальність. Захисні галузі теж можуть бути переоціненими, а циклічні компанії — виявитися у вигідному становищі, якщо в них сильна база. Тому варто дивитися на бізнес-модель, боргове навантаження, якість менеджменту, здатність адаптуватися до нестабільності.

І найголовніше — темп. Не варто заходити на ринок різко. Краще робити це поступово, спостерігаючи за реакцією ринку та перерозподілом капіталу. Це час не для агресивних ставок, а для тонкого налаштування і гнучкої тактики.

Як працювати в епоху турбулентності: спостерігати, зберігати гнучкість і не шукати "вічних фаворитів"

Інвестори, які заходять на ринок сьогодні, мають прийняти просту, але важливу істину: стабільності більше немає. Є події, реакція на події й висока невизначеність між ними. У такій реальності не виживають ті, хто шукає готові рецепти. Тут перемагають ті, хто вміє спостерігати, адаптуватися й ухвалювати рішення без ілюзій.

Фондовий ринок усе частіше рухається не від даних, а від новин. Одна заява — і весь сектор іде вниз. Одне політичне рішення — і колишній фаворит втрачає капіталізацію за тиждень. Приклади вже є: навіть Tesla, яку довго вважали недоторканною, втрачає позиції під тиском як фінансових, так і репутаційних ризиків.

Тому не варто покладатися на "вічні історії". Зараз немає акцій, які можна тримати без огляду на фундамент чи зовнішній контекст.

Що залишається? Здоровий глузд. Диверсифікація. Кеш у потрібний момент. Спостереження за фундаментальними зрушеннями, а не лише за графіками. Уміння вчасно вийти — так само як і вчасно зайти.

Лише за січень і лютий 2025 року з активно керованих фондів акцій США було виведено $50,5 млрд, тоді як у фонди грошового ринку надійшло $71 млрд. Це не тимчасовий сплеск, а відображення зміни інвестиційної поведінки.

Нас чекає ринок, у якому не буде чіткого тренду. Він буде різким, подієвим, фрагментованим. І це не катастрофа. Це просто нова реальність. І в ній можна заробляти — якщо відмовитися від старих моделей мислення та почати інвестувати по-новому: гнучко, вибірково і без ілюзій.