Управління арештованими активами потребує реформи, а не зміни прописки в держорганах

З моменту перших заяв про ліквідацію Агентства з розшуку та менеджменту активів, одержаних від корупційних та інших злочинів (АРМА), минуло вже кілька місяців, але, на превеликий жаль, належна професійна дискусія на цю тему досі не відбулась. Час від часу лунають хіба що односторонні заклики, які своєю необґрунтованістю тільки підкреслюють політичний характер цього недалекоглядного задуму. 

Найбільш обговорюваний варіант – забрати функцію управління активами в АРМА і віддати її Фонду держмайна. Чому ця ідея не лише позбавлена сенсу, але й небезпечна? Наведу основні аргументи. 

Компетенції АРМА і ФДМУ кардинально відрізняються – як у контексті того, чим вони управляють, так і в плані способів, якими здійснюється управління. ФДМУ має справу з державним майном, АРМА – з приватною власністю фігурантів кримінальних справ, де ця власність є речовими доказами. Основне завдання ФДМУ полягає у забезпеченні приватизації держвласності, тоді як АРМА має зберегти арештоване майно до вироку суду, продавши його або передавши в тимчасове користування приватним чи державним компаніям. 

ФДМУ від початку замислювався як тимчасовий орган, покликаний розв'язати проблему роздержавлення економіки після розпаду радянської системи; АРМА створене за зразком сучасних європейських офісів із розшуку та управління незаконними активами та, по суті, є цивільним елементом правоохоронної і судової системи. 

Інституційна спроможність ФДМУ є низькою. Протягом понад 30 років існування Фонду держмайна приватизаційні плани майже ніколи не виконувались, підконтрольні держпідприємства генерували збитки, а незаконні схеми стали буденністю. За підсумками останнього аудиту Фонду, Рахункова палата встановила неналежне збереження держмайна, що спричинило порушення на 90 мільярдів гривень. 

Сфера управління арештованими активами потребує реформи, а не зміни прописки в державних органах. Слід нагально розв'язати проблеми управління арештованими корпоративними правами, планування передачі активів в управління, продажу нерозмитнених і підакцизних товарів тощо. Передача функцій від АРМА будь-кому іншому ніяк не вирішує цих проблем, а значить не здатна суттєво підвищити якість менеджменту заарештованого майна. 

Процес передачі функцій вимагає системних змін до законодавства, значних організаційних, кадрових та інших ресурсів, які ніхто навіть не прораховував. Що робити з реєстром арештованих активів, регіональними управліннями АРМА, як швидко передати справи щодо тисяч об'єктів? На все це піде час, протягом якого управління арештованими активами потоне в організаційному хаосі. 

АРМА є аналогом європейських офісів ARO/AMO, діяльність яких регулюється окремими директивами ЄС. Наразі тенденції розвитку європейського законодавства у цій сфері вказують на те, що країнам-членам ЄС, до яких Україна прагне долучитись, рекомендують мати окремі інституції з розшуку та управління нелегальними активами. Як наслідок, функцію менеджменту доведеться відокремлювати від ФДМУ. Негативний досвід об’єднання/роз’єднання інституцій країна вже має і повторювати його не варто. 

Отже, об’єктивні передумови для передачі функцій АРМА до ФДМУ відсутні, ризики високі, а перспективи примарні. Якщо завдання дійсно полягає у підвищенні ефективності управління арештованими активами, а не в перерозподілі повноважень із метою концентрації влади, більш доречно зосередитись на невідкладному реформуванні АРМА та усуненні недоліків у роботі агентства.