Що заважає розвитку відновлюваної енергетики в Україні

Сьогодні Україна перебуває на критичному етапі енергетичної трансформації. Війна продемонструвала: централізована енергосистема є надзвичайно вразливою до атак. Саме тому розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) і розподіленої генерації – це не просто елемент євроінтеграції, а базова умова енергетичної безпеки.

Сьогоднішні реалії дають змогу оцінити потенціал ВДЕ не лише з погляду кліматичних цілей, а і як антикризову відповідь на виклики воєнного часу. Але цей шлях складний і на ньому чимало бар'єрів, які потребують осмислення та ухвалення системних рішень.

Зростання генерації – позитив, що супроводжується складнощами

За офіційними даними, лише у 2024 році в Україні ввели 967 МВт нової розподіленої генерації. З початку 2025-го – ще понад 100 МВт.

Це реальний прорив, і він став можливим завдяки ініціативам бізнесу, громадам та підтримці міжнародних партнерів.

Реалізовані проєкти дозволили закрити частину дефіциту, спричиненого обстрілами по традиційній генерації. Вони також дають змогу оперативно відновлювати енергопостачання в окремих громадах, коли великі магістральні мережі ще не функціонують.

Особливо важливу роль відіграють когенераційні установки, блоково-модульні котельні,малі сонячні та вітрові станції, які сьогодні починають працювати навіть у прифронтових регіонах.

Водночас варто визнати: на цьому тлі накопичується низка системних проблем. Один із найбільших викликів – заборгованість перед інвесторами у розвиток використання відновлюваних джерел енергії.

Наразі борг за вже вироблену "зелену" електроенергію перевищує 25 млрд грн. Це не просто цифра. Це обмеження для подальшого розвитку, адже більшість станцій було побудовано за валютні кредити.

Тому затримки з виплатами автоматично означають курсові втрати. У деяких випадках вони становлять понад 30% від загального обсягу інвестицій.

Бізнес готовий інвестувати, але очікує стабільності

У 2025 році заявлено про нові проєкти альтернативної енергетики потужністю у сотні мегаватів. Приватні компанії, попри ризики, продовжують будувати нові сонячні та вітрові станції, зокрема в центральній та західній частинах країни.

Це свідчить про віру інвесторів в український ринок, але також підкреслює потребу у прогнозованому середовищі.

На жаль, аукціони з підтримки ВДЕ не виправдали очікувань. Наприклад, минулого року зі 110 МВт квоти було реалізовано менше ніж 1 МВт. Причин багато: відсутність довіри до гарантованих покупців, складна система приєднання до мереж, надто зарегульовані ціни тощо.

Бізнес хоче працювати, але без гарантій та гнучких механізмів регулювання інвесторів не буде.

Сховища енергії – обов’язковий елемент нової системи

ВДЕ не можуть бути єдиною опорою без систем накопичення енергії. Їхнє значення вже усвідомили наші європейські сусіди. Наприклад, Польща цьогоріч розпочала будівництво найбільшого в Європі сховища енергії потужністю 981 МВт·год. Загалом у країні планується 85 сховищ на понад 17 ГВт·год збереженої енергії.

Для України це важливий сигнал. Без таких технологій неможливо ефективно інтегрувати нову генерацію. Ми маємо сонце й вітер, але не маємо інструментів, щоб управляти їхніми коливаннями. Energy storage – не просто модна технологія, це відповідь на виклик часу.

Нормативна база: необхідні зміни

Сьогодні девелопери зіштовхуються з додатковими бар’єрами. Один із них – обов’язковий внесок у €10 000 за кожен 1 МВт майбутньої потужності при підключенні до мережі.

Цей механізм мав би фільтрувати "фантомні" проєкти, але на практиці ускладнив життя саме тим, хто справді планує будувати. У нинішніх умовах це ще один фактор, що стримує інвестиції.

Крім того, запуск механізмів "зелених" премій виявився занадто бюрократизованим. Бізнес стикається з численними узгодженнями, затримками, непрозорістю. Це знижує довіру до ринку та державних інструментів підтримки.

Енергетичне майбутнє – це не лише генерація

ВДЕ – це не ізольований сегмент, а частина загального енергетичного балансу. У короткій перспективі саме сонячна й вітрова генерація можуть частково закрити дефіцит, який виник через руйнування ТЕС та пошкодження мереж. Але ключ до стабільності – у комплексних рішеннях.

Це включає:

• розвиток накопичувачів;

• модернізацію мереж;

• спрощення приєднання до мережі;

• системні інструменти фінансування;

• прозору політику взаємодії з інвесторами.

Український потенціал – величезний. Експерти зазначають, що придатні для ВДЕ ділянки здатні генерувати у 150 разів більше, ніж потрібно всій економіці країни.

Але щоб цей потенціал став реальністю, потрібна довіра до правил гри, до партнерства, до цілей, які ми як держава собі ставимо.

Рецепт розвитку: відповідальність і партнерство

Розвиток ВДЕ – це не лише про електроенергію.

Це про довіру до ринку, про здатність будувати в умовах війни, про майбутнє енергетичної незалежності.

Це про нові робочі місця, податки, інвестиції, модернізацію.

Це про майбутнє громад і бізнесу.

Україна вже має потенціал, щоб стати лідером у регіоні. Але для цього потрібно розчистити шлях: зняти боргові обмеження, спростити доступ до мереж, дати змогу бізнесу працювати у передбачуваному середовищі.

Потрібен діалог між державою, бізнесом і громадами без зайвого популізму, фіскального тиску та бюрократичних пасток.

Енергетична незалежність починається не з гасел, а з конкретних дій. І кожен мегават встановленої "зеленої" потужності – крок у бік нової, стійкої енергетики України.