У  кожній країні є підприємства, які належить державі. Часто це підприємства критичної інфраструктури, оборони. Для того, щоб вони приносили користь всьому суспільству, а не лише політичним силам чи окремим людям у владі, – на таких підприємствах створюють корпоративне управління. Держава як власник пише цілі: навіщо вона володіє цими підприємствами, що вони хорошого мають зробити. Це називається політикою власності державних підприємств. Її має виконувати найманий менеджмент. І публічно регулярно звітувати, як він її виконав, що саме зробив, який прогрес у досягненні цілей.

В ОЕСР (організація економічного співробітництва і розвитку) рекомендують країнам в політику власності включати соціальні цілі, які допомагають уряду впроваджувати необхідні людям реформи. Якраз зараз ОЕСР завершує публічні консультації стосовно оновлених  Методичних рекомендацій щодо Корпоративного управління на підприємствах, власником яких є держава. Найбільша увага  в цих оновленнях – стійкості в широкому розумінні (не підприємства, а суспільства і до глобального виміру), довгостроковим екологічним та соціальним цілям.

Окремо зазначається, що для досягнення соціальних цілей держави  можуть  впроваджувати накопичувальні пенсійні програми для працівників підприємств, власником яких є держава (до речі, це зазначається на початку розділу "Роль держави як власника"). Як взірець для інших роботодавців. Ну, тому що всі у світі розуміють, що без пенсійних накопичень у більшості країн світу люди не зможуть гідно жити в літньому віці.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку