Міста після відбудови: що варто врахувати

Позбутися старих підходів та врахувати нові принципи, реалізація яких позитивно позначиться на житті людей, навколишньому середовищі та економіці – завдання номер один. Українські міста потребують нового людиноцентричного підходу до планування та організації міського середовища. Першочерговим вектором для роботи є наявність та якість облаштування громадських територій, зелених зон, велосипедних маршрутів та доріжок для пішоходів. Також людиноцентричний підхід передбачає оновлення простору з урахуванням заходів безпеки та принципів інклюзивності, оптимізацію та повторне використання ресурсів, енергоефективність будівель тощо.

Зважаючи на щоденні руйнування, посилення кліматичних стандартів та інші глобальні зміни сьогодні видаються питаннями, що не на часі. Проте використання у міському плануванні інновацій та інших інструментів, які враховували б принципи сталого розвитку, є стратегічним рішенням. Це може оптимізувати міста, вирішити старі й нові проблеми та принести користь у довгостроковій перспективі.

Насамперед варто врегулювати будівельні норми, підвищивши стандарти щодо модернізації підприємств та стандарти енергоефективності для нових будівель. Далі вирішити питання заторів, відмовившись від поділу на спальні райони та центр, де переважно зосереджується ділова активність. Орієнтація на поліцентричність дає змогу створити багатофункціональний, зручний та більш екологічний простір.

Кожне місто має свої особливості, локальний контекст та пріоритети, які зазвичай враховують під час створення містобудівної документації. В Україні основним містобудівним документом є генеральний план, де фіксують межі розвитку та раціональність використання територій. Своєю чергою інструментом, який допоможе визначитись із напрямами та баченням довгострокового розвитку й відбудови міст, є стратегія. Її положення мають враховуватися у генплані, однак у нас більшість міст цього не зробили. Крім того, не всі міста мають генплани. Тому ця проблема також потребує врегулювання.

Як показує історія, розробка планів щодо відновлення міст, які зазнали руйнувань, починалась ще під час війни. Зокрема, на сьогодні в Україні запропоновано концепцію розвитку Чернігова, в якій взяли до уваги слабкі сторони міста, як-от хаотичність забудови, низькі показники енергоефективності, затори на дорогах тощо. Місто пропонують зробити стійким. Зокрема, у концепції пропонується розвиток "15-хвилинного міста" з можливістю швидкого доступу до основних об'єктів інфраструктури.

Подібним шляхом хочуть піти у Харкові. У запропонованому проєкті передбачають розв'язати проблему низької енергоефективності будівель, децентралізувати місто, налагодити транспортні маршрути, облаштувати та розширити громадські простори. А також — створити райони із забудовою невисокої поверховості та паркінгами, які візьмуть на себе роль укриття у разі обстрілів.

Під час Другої світової війни Варшава була зруйнована на 80%. Рішення повертати столицю до довоєнного вигляду здебільшого вважають політичним, оскільки відбудувати місто було б дешевше, ніж відновлювати зруйновані об'єкти без змін. Першим кроком стало створення плану, що враховував всі руйнування, кінцеву мету й відповідно став тим орієнтиром, за яким відбувалось подальше відновлення та розвиток міста. Цей процес — від розчищення території до зведення нових житлових будівель та глибокої реставрації історичного центру — тривав чотири десятки років. Місто зіткнулося з браком коштів, будівельних матеріалів та робочих рук, тож до відбудови широко залучалось населення, яке також допомагало і з пожертвами.

Нам вже час обрати свій шлях відбудови, врахувати старі недоліки та модернізувати поточні вимоги.