Битва за світовий ринок озброєнь: Росія й Україна змагаються за глобальних покупців

Росія дуже любить свій експорт озброєнь. Навіть якщо залишити за дужками питання геополітичного впливу і статус "донора безпеки" для десятків країн, російські оборонні підприємства отримують від продажу військової техніки мільярди доларів доходу. Саме завдяки цим грошам вони останні 30 років розвивали свої технології та підтримували в тонусі виробничі лінії навіть у мирний час.

У перший рік повномасштабної війни російський експорт зіткнувся з низкою проблем: ембарго на постачання електронних компонентів та промислових верстатів, фінансовими санкціями, різким зростанням держзамовлення та репутаційними втратами, адже провал "бліцкригу" в Україні в певному сенсі трактували саме як невдачу російської зброї. На додачу ще й Індія та Китай почали будувати власну оборонну промисловість та зменшувати залежність від РФ.

За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), у період з 2020 по 2024 роки продажі російської зброї впали на 64%, порівняно з періодом 2015-2019 років. Частка РФ на світовому ринку озброєння знизилась з 21% до 7,8%.

Але тим, хто вже встиг поховати російську оборонку, не треба себе обманювати.

Російські гроші люблять тишу

По-перше, SIPRI аналізує лише дані з відкритих джерел, а Росія традиційно багато угод тримає в секреті. Наприклад, про п’ятирічний контракт на постачання Саудівській Аравії російських систем ППО "Панцирь" на $2 млрд стало відомо лише після розслідування Kyiv Independent.

Показовим є кейс із постачанням сучасних російських винищувачів Су-35 для армії Єгипту. Угоду до останнього тримали в секреті, поки не сталося зливу в одне з ділових видань. Несподіваною новиною стало і нещодавнє постачання в Ефіопію Су-30, про яке раніше не повідомлялось.

Така секретність пов’язана з тим, що США застосовують проти покупців російської технологічної зброї вторинні санкції (CAATSA). В окремих випадках це працювало, і країни дійсно відмовлялись від російських літаків та систем ППО після погроз американців. Тож життя навчило росіян працювати за принципом "гроші люблять тишу".

По-друге, навіть за відкритими даними SIPRI, росіяни підтримують експорт на достатньо високому рівні. 7,8% світового ринку – це мільярди доларів щороку, які йдуть на розвиток технологій та виробництва в країні-агресорі. Це співставно з експортом Британії та Німеччини разом узятих.

По-третє, російські оборонні компанії переорієнтувались на внутрішній ринок. У РФ достатньо ресурсів, щоб повністю закрити потреби власної армії. Проте навіть завантаженість власних потужностей не стримує РФ від активної підготовки до експорту.

Очільники Кремля залишають експортне вікно "привідкритим" і не бояться, що їхня зброя замість фронту масово йтиме за кордон або що оборонні компанії різко підвищать ціни для власної армії.

Тому російські зброярі сьогодні беруть від життя усе – і рекордне державне замовлення, і експортні контракти, якщо залишаються вільні потужності.

Іншими словами, після вторгнення в Україну російський експорт озброєння спершу опинився в нокдауні, але зараз на їхніх заводах вирує життя. Кремль вже намагається принаймні частково відновити позиції на світовому ринку, а згодом не лише повернути 21% світового ринку, а й збільшити свою частку, продаючи досвід технологічної війни.

І для цього є всі підстави. Технологічні санкції виявились не такими вже страшними. В мережі є десятки розслідувань, як РФ через сотні компаній-прокладок імпортує дефіцитні верстати й електроніку. Це вже встигли побачити потенційні замовники.

Фінансові обмеження обходять альтернативними методами розрахунків. Наприклад, за технологію дронів "Shahed" Росіяни розрахувались з Іраном у золотих злитках.

Заробіток на агресії

Російська техніка пройшла випробування боями з українською армією, яка оперує великою кількістю західного та власного інноваційного озброєння. На виставках росіяни не соромляться говорити, що їхній товар "випробуваний на українцях".

За словами голови найбільшої збройної корпорації "Ростех" Сергія Чемезова, зараз портфель замовлень компанії "Рособоронэкспорт", яка постачає всю російську військову продукцію на світовий ринок, становить рекордні $60 млрд. Чемезов пояснює таку велику цифру "відкладеним попитом", але зазначає, що 80% зброї сьогодні відвантажується для російської армії, а 20% надлишку йде на продаж.

Навіть якщо не вірити Чемезову на слово щодо цифр, безліч інших індикаторів показує: росіяни дійсно залишаються активними на ринку озброєнь. Йдеться здебільшого про їхні спроби продати традиційну продукцію: літаки, гелікоптери та системи ППО.

Але дедалі частіше росіяни пропонують і інноваційну зброю, яка добре себе проявила у війні проти України. У 2023 році кілька країн Південно-Східної Азії замовили у Росії засоби РЕБ "Красуха" та "Сапфир", які використовують як засіб протидії БпЛА.

У 2024 році Росія видала понад 30 рекламних паспортів, які дозволяють компаніям демонструвати свою зброю на виставках і пропонувати їх на продаж. Серед них — системи радіоелектронної боротьби, безпілотники, зокрема ударні "Ланцети" і "Куби", а також новітні ЗРК "Панцирь СМД-Е", які народились саме на російсько-українській війні як засіб боротьби проти дронів.

Фактично експорт безпілотників з Росії призупинено до кінця 2025 року, бо всі вони йдуть на фронт. Але схоже, що росіяни до цього готуються. Наприклад, масово з’являються експортні версії популярних моделей БпЛА, які показують іноземним замовникам. Також "Рособоронэкспорт" веде перемовини про локалізацію в інших країнах виробництва одного з найпоширеніших розвідувальних БпЛА "Орлан".

Ба більше, РФ не чекає на завершення війни й паралельно стимулює галузь будівництва цивільних дронів, заохочуючи компанії до експорту й розвиваючи безпілотну екосистему всередині країни.

Росіяни перебувають на низькому старті, а в деяких випадках уже укладають нові партнерства, щоб швидко опанувати нові ніші на ринку після закінчення війни.

Досвід технологічної війни — конкурентна перевага

Стратегія не рвати зв’язки зі світовим ринком, заміряти попит, шукати потенційних партнерів на майбутнє і залишатись гнучкими у питанні експорту, якщо це не шкодить фронту, – цілком природна поведінка країни, яка планує свою агресію на роки вперед.

Найближчий приклад – Ізраїль. Після чергової ескалації у Лівані та секторі Гази, а також відмови кількох європейських постачальників зброї видавати експортні ліцензії, країна зробила великі інвестиції у власний оборонний комплекс.

І хоча війна триває, а перемир’я раз-по-раз зривається, місцеві оборонні компанії вже працюють над тим, щоб наростити продажі військової техніки за кордон і завантажити надлишок виробничих спроможностей новими експортними контрактами. Мотивація в ізраїльтян дуже проста: країні потрібно воювати. А для війни та розвитку промисловості потрібно багато грошей.

Досвід технологічної війни — це конкурентна перевага. Ворог намагається монетизувати свій досвід повномасштабного вторгнення та агресії. Україна здатна конкурувати з Росією і на міжнародній арені.

Важливо, щоб якнайбільше країн зверталися за досвідом саме до України, а не до Росії. Український ОПК вже готовий пропонувати інноваційні рішення, перевірені у бойових умовах, і попит на цю експертизу існує.

За даними ТСУ, більшість країн НАТО вже звернулися до українських виробників щодо партнерства або постачання зброї. Щоб забезпечити стійкий успіх на ринку озброєнь у довгостроковій перспективі, Україні варто вже зараз активно представляти свої передові зразки потенційним партнерам через міжнародні виставки та демонстраційні проєкти, а також пропонувати технологічну співпрацю, зокрема у формі спільного виробництва.