Встановлення контролю над Чорним морем – одне з головних політичних завдань Кремля
Деокупація острова Зміїний дозволила Україні розпочати перевезення зерна через Дунай у Чорне море – і одразу виявились проблеми інфраструктури, про які українці в недавньому минулому і не підозрювали.
Стало зрозуміло, що пропускна спроможність румунської Констанци значно поступається пропускній спроможності Одеси, що для того, щоб забезпечувати потреби у перевезенні українського зерна, румунському порту потрібна серйозна модернізація.
Нічого дивного в цьому немає: із Констанци ніколи не було такого вантажопотоку, як з Одеси – одного з найважливіших портів Європи. І гадаю, що тому президент РФ Володимир Путін хижо придивляється до знаменитого міста.
Та що там до міста – до Чорного моря! Можна сказати, що встановлення контролю над Чорним морем протягом багатьох десятиліть є одним із головних політичних завдань Кремля.
Ще в 90-ті роки, за Бориса Єльцина, Росія домоглася від України права зберегти базу Чорноморського флоту в Криму і фактично анексувала частину морського узбережжя Грузії, встановивши контроль над Абхазією.
Потім була анексія Криму – але ще до окупації півострова Чорноморський флот використали у війні Росії проти Грузії у 2008 році.
І ось новий етап здійснення російських амбіцій: окупація українського півдня, підготовка до анексії Херсонської області та плани окупації Миколаївської та Одеської областей. Ну і, звичайно, встановлення контролю над усім басейном Азовського моря, перетворення його на "внутрішнє озеро" Росії – мрії про це у російських "стратегів", знову-таки, були ще з 90-х років, коли Росія не допустила поділу Азова між Росією та Україною і нав'язала Києву угоду про спільне користування морем.
У Москві можуть вважати, що можливостей окупувати всю Україну у російської армії на цьому етапі протистояння не буде. Але відрізати Україну від моря – це не просто прагнення позбавити ворога великої частини економічного потенціалу, певен, це ще й прагнення панувати у морському басейні, кинути черговий виклик НАТО.
Саме тому безпека Чорного моря – і Середземномор'я загалом – багато в чому залежатиме від того, чи вдасться відновити примат міжнародного права та елементарну справедливість, позбавити Росію її "територіальних надбань", вигнати російських загарбників з півдня України та Криму, а Чорноморський флот – з окупованого українського Севастополя.
Російські моряки – справжнісінькі пірати XXI століття, перед якими поставлене завдання заважати мирному судноплавству, обстрілювати з палуб своїх кораблів чужі міста, влаштовувати провокації проти військових кораблів інших країн.
І Чорне море, яке з давніх-давен називали понтом Евксинським – морем Гостинності, впевнений, має бути позбавлене тих, хто закони гостинності навмисно порушує, ризикуючи безпекою і спокоєм усіх тих, хто живе на прекрасних морських берегах.
Спеціально для Крим Реалії