Декларація КНР та РФ. Як вона вплине на Україну та наявний прозахідний світопорядок

Можна скільки завгодно кидати скептичні коментарі щодо подальшої реалізації амбіцій РФ і КНР, але те, що написано в їхній заяві, дуже важливий переломний момент у новому витку великодержавного суперництва.

По-перше, вперше дві країни публічно підписалися під взаємними претензіями до прозахідного світоустрою. Москва нагадала, що Тайвань є частиною Китаю, а Пекін підтримав президента РФ Володимира Путіна у його претензіях до розширення НАТО на схід.

По-друге, цією заявою обидві країни проголосили формування потенційно нового геополітичного блоку в рамках умовної "Великої Євразії", яка буде противагою умовному "Заходу". Росія та Китай бачать себе в ядрі цього блоку. Іншими словами, сталося те, чого США побоювалися – створюється ґрунт під суттєве зближення РФ і КНР на загальній ідеологічній та політичній основі.

Цьому сприяла і спроба адміністрації президента США Джо Байдена знову розділити світ на два блоки, лише цього разу на "демократії" та "автократії". Китай та РФ прийняли виклик, але запропонували свою схему поділу.

По-третє, китайсько-російська декларація проголошує кінець наявного прозахідного світопорядку, в якому домінуючу роль відігравали євроатлантичні структури на чолі зі США. Пекін і Москва виносять на публічний міжнародний рівень те, що знали багато хто до цього, – ідею швидкого наступу нового багатополюсного світопорядку, в якому немає одноосібного домінування Заходу і Сполучених Штатів.

По-четверте, КНР та РФ фактично кидають виклик усій системі у багатьох її проявах. Вже у перших двох розділах вони кидають виклик монополії Заходу на його сакральні та фундаментальні концепти, такі як демократія або права людини, стверджуючи, що вони не повинні бути приватизовані Заходом, а мають специфіку, залежно від країни та її культури, а Захід не повинен диктувати критерії, за якими оцінюють інші щодо їхньої відповідності демократичним принципам.

По-п'яте, декларація чітко проводить межу між "блоковою політизацією", в якій звинувачується Захід, та "політикою спільноти єдиної долі людства", яку пропонують РФ та КНР у кооперації з рештою. Граючи на запиті на "нормальність", Пекін і Москва позиціюють себе як держави, які готові взяти на себе лідерство і будувати новий багатополюсний і "правильно глобалізований" світ на противагу тому, що вони вважають "вузьколобою агресивною розкольницькою політикою" США та їхніх союзників.

По-шосте, Китай явно продавив своє бачення регіональних альянсів та нової архітектури безпеки в Євразії, головними елементами яких має бути Шанхайська організація співробітництва (ШОС) та китайська ініціатива "Один Пояс, Один Шлях". Росія тут, я так розумію, виступає як головний партнер у галузі безпеки та молодший союзник, про ОДКБ жодного слова. Натомість запрошують країни АСЕАН та Індію.

Якщо ще згадати новий газовий договір між РФ та КНР, то стає зрозуміло, що обидві країни націлилися на зближення і в енергетичному секторі, що в них може вийти, оскільки обидві мають серйозний вплив на Центральну Азію.

На жаль, Україна в цих глобальних схемах грає лише роль того, хто "приймає" та "очікує".

Ми чекатимемо на результат переговорів і протистояння великих держав і прийматимемо подачі, які прилітатимуть з різних боків і завжди "несподівано", оскільки ці процеси ми не можемо контролювати.

З нинішньою зовнішньою політикою, ми, найімовірніше, стаємо периферією цього протистояння, часто потрапляючи в перехресний вогонь великодержавного суперництва, яке розпочалося на лінії Китай-США. Останні 3 місяці нам це добре продемонстрували.

Єдина можливість для нас вийти з позиції ждуна, що приймає, це посилювати свою самостійність і свободу: зміцнювати армію та обороноздатність, відстоювати свої економічні інтереси, формувати регіональні ситуативні зв'язки, не втягуватись у чужі конфлікти та прагматично підходити до зовнішніх відносин, виходити зі своїх інтересів, а не чужих забаганок та побажань.

Найгірше, що ми можемо зробити, це і далі ігнорувати те, що відбувається, залишаючись у рекурсії неактуальних ідей 2014-2015 років, коли жила ще віра в біполярний світ, де є "Орда" проти нас і є єдиний "Альянс" за нас, і більше нічого не мало значення.