Після поразки у вірмен сильні антиросійські настрої. Як вирватися з цупкої хватки Москви
Вірменія намагається вирватися з орбіти Росії, розуміючи власну залежність та ризик бути "покараною". Частина вірменської влади проводить реформи і робить кроки на Захід, а частина – вигідно торгує підсанкційними товарами з РФ і не хоче це втратити.
Читайте нас в Telegram: головні новини коротко
Питання в тому, наскільки далеко і як швидко Вірменія зможе зблизитися з Заходом, пояснює LIGA.net директор Regional Studies Center Річард Гірагосян (Єреван). Подолати роки залежності буде складно.
Витік документів виявив, що Білорусь – союзник вірмен по ОДКБ, продавала Азербайджану – їхньому ворогу, зброю у 2020-2023 роках. Тепер Єреван хоче заморозити участь в ОДКБ і вийти з неї.
Після поразки у війні за Нагірний Карабах, в якій Москва не допомогла, серед вірмен сильні антиросійські настрої і бажання інтегруватися в ЄС, переконує LIGA.net голова ради Analytical Centre on Globalisation and Regional Cooperation (ACGRC) Степан Грігорян.
Чи може Вірменія вийти з-під ковпака Росії – розбір.
Азербайджан у сильній позиції витискає умови миру
У Вірменії 15-24 липня пройдуть спільні зі США військові навчання Eagle Partner 2024 для підготовки у міжнародних миротворчих місіях, пише News.am. Схожі були у вересні 2023-го: щоправда, задіяли лише 85 американських солдатів і 175 вірменських.
З 20 лютого 2023-го на кордоні між Вірменією і Азербайджаном діє цивільна місія ЄС чисельністю 100 осіб, розрахована на два роки.
Єреван та Баку досягли поступу в переговорах щодо делімітації кордону, заявив 1 липня уряд Вірменії. "Є унікальна нагода реалізувати мирну угоду, яка покладе край багаторічному конфлікту", – вважає держсекретар США Ентоні Блінкен.
Щодо можливості мирної угоди під тиском США та ЄС, то президент Азербайджану Ільхам Алієв старається викрутитися – 3 липня він поїхав до Казахстану і підписав договір про стратегічне партнерство з Китаєм, нагадує вірменський аналітик Степан Грігорян.
Це було так неочікувано, що лідер Туреччини Реджеп Ердоган навіть не прилетів в Карабах – в Шуши, на саміт тюркських держав.
"Алієв поки що не збирається підписувати мирну угоду з Вірменією, хоче вирвати максимум переваг", – переконаний Грігорян.
Тож запрошення обох країн на ювілейний саміт НАТО у Вашингтоні не передбачає зустрічі двох сторін, каже Грігорян. Це, радше, щоб показати, що США серйозно ставляться до пошуку миру на Кавказі.
Союзники, які допомагають ворогам
Прем’єр Вірменії Нікол Пашинян 12 червня заявив у парламенті, що країна "вийде" з ОДКБ, але сама вирішить, коли.
Пашинян звинуватив ОДКБ у невтручанні у війну з Азербайджаном. Внаслідок бойових дій 2020-2023 років Азербайджан повернув контроль над регіоном, і звідти втекло 100 000 вірмен.
Причина заяв Пашиняна – витік документів, що Білорусь під час війни за Карабах продавала зброю Азербайджану.
У 2018-2022 роках Мінськ модернізував артилерію для Баку, дав обладнання для РЕБ і систем дронів. Цю артилерію і дрони азербайджанці активно використали у боях проти вірменів.
Білорусь – один із найближчих союзників Москви, і навряд чи вона могла діяти як мінімум без мовчазної згоди Кремля.
Російські гроші не пахнуть? Що робить Єреван
Єревану потрібна витончена стратегія переговорів із Заходом і Росією – грати за обидва центри, вважає директор Regional Studies Center Річард Гірагосян. Небезпечний виклик.
Стратегія Вірменії кидає виклик РФ на Кавказі. Єреван хоче протистояти тривалому гравітаційному тяжінню росіян.
"По-перше, є вікно можливостей, коли Росія поглинута і перенапружена невдалим вторгненням. По-друге, через війну в Україні є безпрецедентний європейський інтерес до Вірменії. Країна може стати надійним партнером щодо розвитку демократії в регіоні", – каже Гірагосян.
Якщо влада Вірменії захоче, то може вийти з-під РФ і почати інтеграцію в ЄС і НАТО. Це буде не швидко, але можливо, каже Грігорян. У вірменському суспільстві сильні проєвропейські настрої.
Нинішнє керівництво Вірменії Путіну не до вподоби, додає аналітик.
"Але у владі є групи інтересів, які мають економічні зв’язки з РФ. Ці – проти євроінтеграції. Бізнес з росіянами вигідний, – визнає він. – Вірмени купують на Заході і перепродують. Частина влади розуміє потребу йти в ЄС, інша не хоче втрачати вигоди".
Головне у цій історії – диверсифікувати партнерів у сфері безпеки.
Найбільші кроки для диверсифікації залежності Вірменія зробила у військовій сфері – після поразки у війні налагодила співпрацю з Францією, низкою країн ЄС, зі США, з Індією.
Диверсифікація відбувається і в геополітичній площині, каже Грігорян. Єреван цьогоріч вперше голосував за резолюцію ООН щодо Грузії наперекір Росії – так само, як ЄС і США.
Москва болісно ставиться до такої самостійності.
Інтеграція на Захід буде складною, бо географічно країна затиснута між великими сусідами – Росією, Туреччиною та Іраном. Тому вступила у переговори з Азербайджаном і Туреччиною.
Азербайджан розуміє свої переваги, "затиснутість" Вірменії, і хоче отримати максимум вигоди. Він розпочав делімітацію та демаркацію кордону, але "підвісив" процес. Нібито веде мирні переговори, але не поспішає підписувати угоду, весь час ставить нові передумови.
Важелів впливу немає. Ризики – великі
Вірменія не має важелів впливу, щоб напряму кинути виклик Москві, визнає Гірагосян. Але має "рідкісний для Кавказу товар" – демократичну легітимність влади.
Росія вже покарала Вірменію за це – коли не допомогла під час війни, вважає Грігорян. Причому якщо Турція допомагала азербайджанцям відкрито, то росіяни – приховано. А потім Москва ще й вимагала від вірмен здачі Нагірного Карабаху.
"Росія, може, хотіла б спробувати і переворот у Вірменії через проросійських політиків, агентурну мережу. Але втрата Карабаху стала добрим уроком для вірмен. Зрозуміли: Росія проти нас. Москва карає за демократію, за те, що обрали "не ту" владу. Після поразки у вірмен сильні антиросійські настрої", – каже Грігорян.
Вихід для Вірменії один – інтеграція в ЄС і НАТО. Також Єревану потрібні стратегічні двосторонні угоди зі США, Німеччиною, Францією. Це покращить ситуацію з безпекою. Хоча й не вирішить.